Сергій Данилов: На окупованому півдні процвітає рейдерство, російська мафія через фіктивні компанії контролює доходи та території - Центр журналістських розслідувань
Как Россия погружает оккупированную ею часть Херсонской области в бандитские 90-е. Повлияет ли наступление ВСУ на Курщине на ситуацию на фронте на Донбассе и должна ли Украина эвакуировать на свою территорию курян? Как долго Россия будет способна воевать против Украины и одновременно влиять на интенсивность вооруженных конфликтов в странах Африки и Ближнего Востока. Эти темы обсуждаем с Сергеем Даниловым, соучредителем и руководителем Центра ближневосточных исследований. Эфир программы "Вопрос национальной безопасности" с Валентиной Самар.
Валентина Самар: На окупованій території Херсонської області триває жнивна кампанія. Врожай цього року, ймовірно, буде значно меншим, ніж у попередні сезони, але його все одно вивезуть до Росії або на незаконний експорт. Це вже треті жнива під окупацією, і лише зараз українська прокуратура змогла розпочати кримінальне провадження проти гауляйтера окупованої Херсонщини Володимира Сальда за вивезення всього трьох тисяч тонн зерна. Яка ситуація на окупованій території області зараз і чи впливають події на фронті на відносно спокійне, як заявляють окупанти, життя місцевих мешканців?
Сергій Данилов: Це справді нібито "мирне життя". Доступ до 15-кілометрової зони біля Дніпра росіяни обмежують, вводять перепустки (Окупанти визнали, що не впорались із валом звернень, тож скасували цю вимогу для мешканців населених пунктів зони - ред), продовжуються прильоти по ворожих позиціях. На березі Дніпра вони по формі намагаються не ходити - їздять на машинах з українськими номерами, бажано з шашечками таксі. Безперечно, війна впливає на життєдіяльність. Окупанти опікуються тільки інфраструктурними проектами, які призначені для обслуговування логістики військових угруповань, хоча намагаються робити вигляд, що щось ремонтують. Наприклад, будинки культури в декількох громадах. Але часто видають за свій ремонт те, що вже було відремонтовано до 2022 року.
Жнива йдуть. Вони розраховували зібрати, якщо не помиляюсь, близько 700 тисяч тонн зерна. Але заплановані обсяги не зберуть. За розрахунками, які мені видаються більш-менш адекватними, зберуть вдвічі менше - 300-350 тисяч тонн. Вже почали виправдовувати це посушливою погодою. Частково це правда, але основна причина в тому, що абсолютна більшість власників землі виїхала, їхня техніка була розкрадена, обіцяні програми кредитування не запрацювали. Мародери в прямому сенсі цього слова - російські бізнесмени, наближені до силовиків - які захопили землі фермерів, також не спроможні організувати повноцінне господарювання. Все це помножено на катастрофічний брак кваліфікованих кадрів - на сучасній техніці мають працювати люди, які на ній розуміються.
Цього року загарбники спробували вийти на російський ринок із мелітопольською черешнею та херсонським кавуном. Вони намагалися скористатися всім тим, що було досягнуто до 2022 року, для розвитку та підкреслення символічної значущості регіональних брендів. Баштанні культури вирощувалися, але в значно менших обсягах, ніж до початку повномасштабної війни.
Валентина Самар: Аграрний комплекс окупованої частини Херсонщини, по суті, монополізований кількома кланами: кланом Булюків, кланом Сальдо і його оточення, кланом Бориса Файнгольда - представника великої напівкримінальної кримської бізнес-сім'ї. Багато обурливих повідомлень отримуємо від людей, які скаржаться на несправедливість, заборгованість по зарплатах, причому в різних сферах. Водночас спостерігаємо десятки нових будівельних і аграрних підприємств, які чи не щодня реєструються в російському реєстрі громадянами РФ чи зрадниками з окупованих Криму і Донбасу. Як все це між собою корелюється?
Сергій Данилов: Я також чув подібні скарги та обвинувачення, що місцевому бізнесу практично неможливо отримати підряди. Роботи часто виконують компанії, зареєстровані на значній відстані. Складається враження, що десь за лаштунками діють мафіозні боси, які за допомогою фіктивних фірм розподіляють між собою територію і прибутки. Деякі стверджують, що кожна з цих фірм має впливового "дахівника" у російських силових структурах та судах. Наразі в Криму і на Херсонщині активно процвітає рейдерство. Херсонщина розглядається як неосвоєна територія, де завдяки зв'язкам у судах можна швидше і дешевше отримати власність, землю та прибутки, ніж у самій РФ. За непрямими даними, там зараз тривають рейдерські війни, які можуть зачепити навіть місцевих авторитетів, що, здавалося б, здатні вирішити всі питання на місцевому рівні.
Валентина Самар: Ситуація, що склалася, з одного боку нагадує буремні 90-ті, а з іншого - початкові роки окупації Криму. Тоді тим, хто "передав Крим Росії", спочатку дозволяли безкарно збагачуватися, а потім почали притягувати до відповідальності - згадаймо "чиновників" Віталія Нахлупіна, Аріну Новосельську та Євгена Кабанова, які були затримані за хабарництво. Подібне зараз відбувається на тимчасово окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей. Один із останніх випадків, який ми досліджували, стосується "батальйону імені Судоплатова", пізніше перейменованого на БАРС-32, створеного за ініціативою гауляйтера Євгена Балицького. Паралельно з цим було засноване однойменне комерційне підприємство, через яке в РФ вже розслідується кримінальна справа щодо розкрадання коштів на закупівлю металоконструкцій для оборонних укріплень. Таких історій вже безліч. Це властивість Росії чи нових окупованих нею територій?
Сергій Данилов: Розмовляв з одним підприємцем з Криму, який намагався осмислити логіку цих подій. Він дійшов висновку, що в Криму ці процеси активізувалися через окупацію, тоді як у Росії вони тривають постійно. Це стало характерною рисою російського бізнес-державного середовища, де багато аспектів переплелися. Бізнес отримує державну підтримку, а держава на регіональному рівні контролює або використовує цей бізнес. У мене складається враження, що це просто російська система.
Валентина Самар: Пане Сергію, питання з вашої основної спеціалізації. Скільки Росія ще буде спроможною одночасно воювати на різних континентах? Окрім війни проти України, вона впливає на інтенсивність ірано-ізраїльського конфлікту, має військові і політичні успіхи в Африці. В Буркіна-Фасо знаходяться підрозділи, які базувались і в Криму, - бригада "Медведи", яка є структурним підрозділом квазі-приватної військової компанії "Редут", що управляється ГРУ. Скільки Росія ще буде центром впливу з огляду на події на Курщині, наприклад?
Сергій Данилов: Почнемо з Африки. Росія прагне забезпечити самофінансування своїх підрозділів. Звісно, вони не можуть функціонувати без урядових ресурсів, баз, а також доступу до транспортної та військової інфраструктури. Це комплексні розвідувально-диверсійні операції, спрямовані на захоплення або заміну державної влади у певних країнах, а також на отримання доступу до ресурсів. Щойно вони отримують доступ до цих ресурсів, вони стають самофінансованими і починають генерувати прибуток як для себе, так і для Кремля. Взамін вони отримують різні послуги.
Наприклад, в Центральноафриканській республіці, де є чим поживитися, вони створюють труднощі для китайців, буквально забираючи родовища у них під носом і стаючи квазівласниками. Це глобальні рейдери, які в разі успіху досягають самодостатності. Деякі залишки ПВК "Вагнер" навіть намагалися створити своєрідне "королівство". Але швидко зіштовхнулися з проблемами через необхідність сервісів. Їм вдається контролювати чотири з половиною країни в Африці, доки у них є політична підтримка і доступ до військової інфраструктури та логістики. Це залежить від Кремля та керівництва обороною. Без значного колапсу Росії їхні позиції можуть залишатися стабільними, якщо Франція та Сполучені Штати не почнуть активно протидіяти їм у цих країнах. Однак наразі таких перспектив не видно.
Якщо говорити про Близький Схід, там з одного боку можливості для Росії більші, з іншого - менші. Там значно більша присутність інших більш потужних гравців. Чим більше Іран ізольований і чим більше він у конфронтації з США і Європою, тим ближче він до Росії. Одночасно іранський істеблішмент технократичній і далеко не проросійський - його голова повернута у бік Лондон значно більше, ніж на Москву. І тільки скрутні умови штовхають іранців до обійм з росіянами. Росія хоче сама грати в Ємені з хуситами, з ХАМАСом, з палестинцями, в Сирії, в Лівані, в Іраку. Скрізь її інтереси присутні, вона має певний вплив на події. У РФ там значно більше перспектив, але і значно більше обмежувальних факторів. Дві американські авіаносні групи з ядерним підводним човном - і президент Сирії одразу поводиться інакше.
Валентина Самар: Щодо ситуації в Курській області. Чи може прорив Сил оборони України спонукати російське суспільство до активного опору, якого настільки прагне Путін і про який він вже заявляв? І чи буде правильним кроком з боку України евакуація мешканців Курщини, Білгородської області та інших регіонів РФ на свою територію відповідно до норм міжнародного гуманітарного права?
Сергій Данилов: Перед тим як продовжити, хочу зробити невелику ремарку. У мене є друзі та знайомі, які зараз перебувають на цьому фронті. Я використав їхню допомогу, щоб перевірити свої враження від кадрів із місцевими мешканцями. Вони підтвердили мої спостереження. Існує значна різниця у тому, як громади, їхні голови та громадяни реагували на окупацію Херсонщини порівняно з Курщиною. Тут децентралізація відіграла важливу роль — всі зусилля з підтримки активності, самостійності та критичної думки суспільства дали свої плоди. На Курщині ж не спостерігається жодного спротиву — навіть натяку на нього. Люди, які залишилися, виглядають безпорадними і дійсно потребують допомоги. У цьому контексті важливо дотримуватись закону, який ми визнаємо. Якщо люди бажають евакуюватися до РФ, слід надати їм таку можливість, якщо це взагалі можливо. Але це ще не факт.
Валентина Самар: Звісно, бо створити "зелені коридори" без комунікації з РФ неможливо...
Сергій Данилов: Скільки разів ми просили про створення "зелених коридорів" під час окупації Херсонської області? А після звільнення, коли я проїжджав повз один з таких фальшивих "зелених коридорів", побачив 47 обстріляних цивільних автомобілів. Серед них були машини з дітьми та літніми людьми.
Жителів Курщини не можна змушувати, їм слід надати вибір. Потрібно забезпечити мінімальний рівень життя, адже там залишилося небагато цивільних, і підтримувати порядок. Є також аналогія між Курщиною та Херсонщиною. Обидві сторони - цивільні мешканці - виявилися праві у своїх передбаченнях. Наші громадяни очікували злочинів від окупантів, і окупанти їх здійснюють. Росіяни не передбачали злочинів від ЗСУ, і українці їх не чинять.
