"Обсяги виробництва снарядів збільшуються в декілька разів. Йдеться про сотні тисяч вистрілів щорічно," - зазначив Владислав Бельбас, генеральний директор компанії "Українська бронетехніка".
Керівник найбільшого приватного виробництва зброї в Україні "Українська бронетехніка" Владислав Бельбас поділився з УНІАН інформацією про нові інновації та прогрес української оборонної промисловості на третьому році повномасштабної війни.
Бронеавтомобілі займають провідну позицію серед бойових броньованих машин (ББМ) в українських збройних силах. Міномети та їх снаряди, в свою чергу, є найпоширенішими компонентами артилерії в Збройних Силах України. УНІАН провів інтерв'ю з Владиславом Бельбасом, генеральним директором "Української бронетехніки" (УБ) - найбільшого приватного виробника озброєння та боєприпасів в Україні. Під час розмови обговорювалися нові технології, розвиток галузі, існуючі виклики та можливості для вітчизняного приватного оборонного комплексу, а також питання прибутковості виробників і співпраці з країнами НАТО у виробництві зброї. Також було порушено тему Курської операції.
Пане Владиславе, розкажіть коротко про вашу компанію "Українська бронетехніка"...
Компанія активно розширює свої горизонти, і наш асортимент продукції виглядає наступним чином: бронеавтомобілі, спеціалізовані шасі для різних ракетних і артилерійських систем, а також міномети і боєприпаси для мінометів та артилерії, які ми розробляємо у співпраці з партнерами з країн НАТО. У нас є як власне виробництво, так і спільні проекти.
Наша компанія займається виробництвом військової техніки та озброєння з 2015 року. Починаючи з випуску бронеавтомобілів "Варта", ми в 2017 році розширили асортимент, додавши до нього бронеавтомобілі "Новатор" та почавши виробництво мінометів і снарядів до них. У період 2019-2020 років ми активно працювали над створенням ракетного комплексу "Нептун", а в 2020-2021 роках були залучені до проекту РСЗО "Вільха". З 2022 року ми також беремо участь у розробці артустановки "Богдана".
"Богдана", "Вільха", "Нептун" - ці назви все частіше звучать у новинах, але тепер вони асоціюються з іншим виробником автомобілів. Чи продовжуєте ви виготовляти шасі для цих моделей?
Так, ми виготовляємо шасі. Могли б виробляти й більше, безумовно. Але слід зазначити, що "Вільха" була замовлена на експорт ще до початку війни, а внутрішніх контрактів на таке шасі не було зовсім. Натомість, за "Богданом" ми зараз спостерігаємо значне зростання виробництва шасі – в кілька разів за рік.
Яка доля українського оборонно-промислового комплексу припадає на "Українську бронетехніку"?
Такого розрахунку не існує, оскільки відсутня загальна відкрита статистика по ринку. У нашій компанії минулого року обсяг продажів становив 32 мільярди гривень. Визначити, яку частину ринку це складає, неможливо.
Якщо вже пішла розмова про гроші, то яка у вас зараз маржа? Повідомлялося, що у 2022 році показник був лише 3%.
У нас доступні всі ці дані. За підсумками минулого року, прибуток компанії становив 700 мільйонів гривень. Це означає, що маржа знизилася до приблизно 2%. Безумовно, це невелика сума, і її недостатньо для покриття всіх витрат. Проте варто зазначити, що всі наявні кошти ми направляємо на реінвестування в поточні виробничі процеси та розвиток нових напрямків.
Чи впливає держава на можливості отримання прибутку українськими виробниками оборонно-промислового комплексу?
Право на прибуток у бізнесу було і є. Але був скандал з Держаудитслужбою, яка проводила аудит видатків Міноборони і трактувала по-своєму нормативні акти, які регулюють прибуток постачальників під час закупівель. Вони вважали, що прибутки виробника - це збитки держави. Але це питання вже розглядала Верховна Рада і після змін законодавства це питання знялося.
Внаслідок цього було порушено кримінальні справи. Схоже, що ситуацію з Держаудитслужбою вдалося врегулювати, проте справи проти приватних виробників все ще актуальні?
Не лише до приватних компаній, але й до державних виробників. Держаудитслужба висловила зауваження щодо всіх постачальників. Було ініційовано близько 40 кримінальних справ. Серед них були й претензії до нас.
Однак на сьогодні ці справи не просуваються, оскільки питання, що стосується права на прибуток, вже розглянуте на рівні Верховної Ради та Кабінету Міністрів. Варто зазначити, що подібна ситуація у воєнний час є абсолютно неприйнятною. Це тільки відволікає ресурси підприємців, а також викликає у людей побоювання щодо співпраці з державою. Такі обставини негативно впливають на розвиток оборонно-промислового комплексу.
Яким чином реалізується ваша співпраця з виробниками з країн НАТО, про які ви згадували?
Ці коопераційні зв'язки базуються на угодах про постачання. Ми активно шукаємо постачальників і укладаємо довгострокові контракти. Окрім цього, ми реалізуємо спільні проекти, зокрема у сфері виробництва мінометних та артилерійських снарядів радянських калібрів. Це дозволило нам стати одним із провідних постачальників таких снарядів для Збройних Сил України. Також ми займаємося імпортом озброєння, включаючи бронетранспортери, M113, танки та багато іншого.
Яка тенденція в постачанні боєприпасів?
Наша компанія не має тривалої історії в цій галузі постачання, тому важко проводити порівняння за роками. У 2022 році ми лише почали, і на той момент наші обсяги були мінімальними. У 2023 році ми активно розвивали виробництво за кордоном. А 2024 рік обіцяє стати роком значного зростання, яке відбувається в кілька разів. Йдеться про сотні тисяч вироблених одиниць щорічно. Хоча я не хотів би наводити конкретні цифри, динаміку нашого бізнесу можна спостерігати й у фінансових показниках: якщо в 2022 році товарообіг становив 13 мільярдів гривень, то в 2023 році він уже досяг 32 мільярдів, про що я вже згадував.
Ви також згадували про нові розробки. Чи йдеться тут про щось абсолютно інноваційне, чи лише про вдосконалення вже існуючих, перевірених продуктів?
Ми займаємося як першим, так і другим аспектом. Наприклад, наше виробництво мінометних пострілів розгортається на кількох заводах, і ми постійно розширюємо його, залучаючи нових міжнародних партнерів. Нещодавно ми уклали угоду з новим заводом для виготовлення 120 мм пострілів. Кожен новий виробничий майданчик фактично означає і новий продукт, адже кожен виріб отримує свій унікальний код, що вимагає повторної сертифікації в різних країнах та інші процедури.
Але є й дійсно нові вироби. На початку вересня на виставці MSPO 2024 у Польщі ми презентували дві нові наші розробки - це нове покоління бронеавтомобіля "Варта" та наземний безпілотний комплекс.
Поділіться інформацією про "Варту-2"...
Це абсолютно нова машина, яка розроблялася з врахуванням десятирічного досвіду компанії, потреб військових та умов сучасної війни. Автомобіль може перевозити 10 членів екіпажу. Бронемашина оснащена бойовим модулем "Січ" з 30 мм автоматичною гарматою, що надає їй потужну вогневу міць, необхідну для підтримки піхоти та знищення бронетехніки противника.
Клас балістичного захисту цього бронеавтомобіля повністю відповідає стандартам НАТО STANAG 3, а також забезпечує балістичний і протимінний захист рівнів 3a та 3b. Автомобіль обладнаний спеціальними протимінними сидіннями та модернізованими системами безпеки, що гарантують максимально можливий захист для екіпажу. Серед інших особливостей – система підвісної підлоги, яка ефективно знижує вплив перевантажень під час вибухів, забезпечуючи додаткову безпеку.
Отже, мова йде про аналогічний MRAP (Mine Resistant Ambush Protected - автомобіль, що забезпечує захист від мін та засідок), але з удосконаленими параметрами... Яка ж це безпілотна платформа?
Наш наступний проект, який ми презентували в Польщі, — це робот UGV Protector, що управляється дистанційно. Це наша абсолютно нова розробка, яка виникла внаслідок актуальних потреб на фронті. Основна ідея, що лежить в її основі, — "безпечне виконання небезпечних завдань".
Які особливості вона має?
Вага цієї платформи досягає 4 000 кілограмів, а потужність двигуна становить 190 кінських сил. Вона здатна розвивати швидкість до 60 км/год. Балістичний захист відповідає стандарту Stanag 4569 рівня 1. UGV Protector забезпечує зв'язок з оператором на відстані понад 15 км. Платформа інтегрована в систему ситуаційної обізнаності ICoMWare, що відкриває можливості для її широкого використання на полі бою.
Це універсальний багатоцільовий наземний дрон, який може використовуватися у логістиці - підвезення боєприпасів, різноманітних вантажів на лінію зіткнення, може використовуватися для евакуації поранених. Але його також можна використовувати як робот-розвідник, як платформу, яка перевозить та запускає дрони з небезпечного місця. Також можливе використання Protector'а як бойового робота, встановивши на нього озброєння для знищення бронетехніки чи живої сили противника.
Серед усіх раніше створених продуктів, який з них став для вас найбільш важливим? Іншими словами, який з них має найбільший обсяг виробництва та є основним з точки зору використаних виробничих можливостей?
120 мм міна, певно, найбільш масова. Але в нас дуже широкий спектр виробів і в нас немає перекосу у бік якогось одного продукту. Ми також працюємо як імпортер - це теж дуже широка лінійка постачання.
Чи займаєтеся ви в основному імпортом, чи ваша діяльність більше пов'язана з виробництвом?
На даний момент імпорт складає значну частину нашого товарообігу. Проте ці процеси відбуваються паралельно і не залежать один від одного.
Наскільки ваші вироби "українські"? Мова про локалізацію виробництва...
Скажімо так, імпортозалежність українського ОПК значна, хоча частка українських комплектуючих є у кожному нашому виробі. Найбільш "український" в нас - це 120 мм міномет.
Але зараз важливіше не хто зброю зробив, а в яких обсягах вона потрапляє на фронт. А друге - її фінальна вартість для українського бюджету. Якщо виріб український, але значно дорожчий від закордонного, то військові отримають менше озброєнь чи військової техніки. Тому наша стратегія не концентрується виключно на внутрішньому виробництві. Зараз важливіші обсяги.
Отже, імпортні товари обходяться дешевше, ніж продукти вітчизняного виробництва?
Все залежить від конкретного виробу. Наприклад, у випадку з "Вартою" ми використовували шасі МАЗ, яке виготовляється в Білорусі (за даними УНІАН). Перед початком великої війни ми не мали підтримки з боку Заходу, тому обрали просту та надійну платформу, що вже була на озброєнні Збройних сил України. Виконували бюджетне бронювання за запитом клієнта. Однак тепер ми можемо використовувати це шасі лише в разі захоплення Мінська. Ця машина, до речі, бере участь у операції зі звільнення Курщини від кремлівської влади.
"Варта" має значно нижчу ціну в порівнянні з MaxxPro, Kirpi та іншими західними MRAP. Наразі ми провели оновлення цього продукту: змінили шасі та покращили захист, але при цьому автомобіль залишився значно більш доступним у порівнянні з конкурентами.
По-перше, це дозволить зекономити бюджетні витрати, а по-друге, забезпечить використання цих коштів в межах нашої держави. Хоча в даний момент ми змушені збільшувати імпорт, стратегічно важливо зберігати виробництво, фінансові ресурси та технології в Україні.
До речі, нас критикували за високий профіль машини, бо так було не прийнято у радянській інженерній школі. Але по західних MRAP'ах бачимо, що захист від мін та бронювання важливіші, ніж низький профіль машини.
Скажіть, будь ласка, про Курську операцію. Як широко застосовуються ваші продукти в цьому контексті і які враження про них отримуєте?
Мені невідомо, скільки саме нашої техніки залучено в даному випадку, що є абсолютно виправданим з огляду на питання конфіденційності. Проте, згідно з відгуками з Курщини, досвід експлуатації наших бронеавтомобілів виявився позитивним. З боку замовника, наприклад, спостерігається зростаючий інтерес до придбання нашої продукції.
Головним аспектом є досвід порівняння. У нас є широкий спектр різноманітної техніки, що дозволяє оцінити українські вироби в контексті імпортних. Завдяки цьому, ми отримуємо досить позитивні відгуки у порівнянні з іншими виробниками, і наші результати часто перевершують західні аналоги.
Особливо важливим є показник, відомий на Заході як Integrated Logistic Support. Це означає сервісну підтримку від виробника та логістичні рішення, спрямовані на зниження витрат на продукцію та прискорення процесу ремонту. Як виробник, ми базуємося в Україні та маємо мобільні ремонтні бригади, а також розгалужену мережу ремонтних пунктів і систему навчання, що забезпечує нам конкурентні переваги.
Ми вже 10 років ведемо нашу боротьбу. Завдяки цьому ми здатні оперативно перевіряти продукцію та вносити необхідні корективи, що дозволяє нам випереджати західних конкурентів не лише за надійністю, а й у багатьох інших аспектах.
В даний момент ми, наприклад, оснащуємо наші нові автомобілі засобами радіоелектронної боротьби (РЕБ) для протидії безпілотникам на замовлення Національної гвардії. Встановлюємо вітчизняні системи РЕБ компанії "Квертус". Вибір впав на них після порівняльних тестувань з іноземними аналогами. Наразі ми розширюємо та уніфікуємо виробництво автомобілів з РЕБ.
Пропоную провести короткий аналіз технічних характеристик українських MRAP'ів, відзначивши їхні сильні сторони та аспекти, які потребують вдосконалення. Наприклад, наявність підтримки від виробника слід вважати позитивним фактором. Щодо електронної боротьби (РЕБ) – чи є це нашою перевагою, чи західні аналоги також оснащені такими системами?
Безсумнівно, це наша сильна сторона. У тих автомобілях, які постачає Захід, відсутня РЕБ-система від FPV-дронів. Подібні технології ніхто не вбудовує в ці машини.
По бронюванню яким буде порівняння?
У різних моделей захист різний. Але, в цілому, якщо мова про MRAP'и, то нам переважно передають машини з балістичним захистом натівського класу STANAG-2. Це середній рівень - всього їх три. В наших машин подібного класу захист аналогічний.
Практика довела, що наш протимінний захист є на вищому рівні. У моделі "Новатор-2" офіційно вказано клас захисту STANAG-2, що передбачає витримку вибуху міни, еквівалентного 6 кг тротилу, під колесами та днищем. Проте наші автомобілі показали здатність витримувати підрив на протитанковій міні з вагою 8 кг тротилу. Під терміном "витримували" мається на увазі, що цілісність бронекапсули, де перебуває екіпаж, залишалася неушкодженою, а люди не зазнали жодних травм.
Нова "Варта" вже має посилений 3-й рівень захисту - вищий, ніж у конкурентів.
Ви також торкнулися питання цін...
Якщо говорити про виробництво бронеавтомобілів в Україні, то можна виділити двох значних гравців на цьому ринку — компанію "Українська бронетехніка" та НВО "Практика". Вони здатні задовольнити більшість потреб збройних сил, якщо замовлення будуть зроблені заздалегідь. При цьому ціни на їхню продукцію можуть бути на 20-30% нижчими в порівнянні з імпортними аналогами. Важко зізнатися, але я не прагну вихваляти себе...
Та давайте. Самі себе не похвалите - ніхто не похвалить...
Саме так [сміється]. Отже, мені не хочеться хвалитися, але по співвідношенню ціна-якість ми дуже виграємо у закордонних виробників бронеавтомобілів. За цим показником та за результатами експлуатації наш "Новатор-2" рангують як найкращий у своєму класі.
А яка ситуація з озброєнням?
Ми можемо встановлювати різноманітні бойові модулі, включаючи турецькі, ізраїльські та вітчизняні варіанти. Вони можуть бути оснащені різними видами озброєння, такими як ДШК, КПВТ (моделі кулеметів, - УНІАН), гранатомети та інші. Серед них є також системи з протитанковими комплексами виробництва КБ "Луч". Ми також використовували комплекси від БМД (бойових машин десанту, - УНІАН), які продемонстрували високу ефективність проти легкоброньованої техніки. Вітчизняні бойові модулі, які ми почали встановлювати з 2023 року, виявилися більш надійними порівняно з імпортними аналогами.
Однак варто врахувати, що це коштує чимало, і комплектації на різних автомобілях можуть істотно відрізнятися в залежності від вимог клієнта. Також хочу зазначити, що ми створюємо універсальну турель, яка дозволяє встановлювати чотири типи озброєння, але саму зброю зазвичай не інтегруємо — це робить замовник. У Міністерства оборони є чимало кулеметів на складах, тому саме їх встановлюють найчастіше. Проте бувають й особливі випадки. Наприклад, для Національної гвардії ми постачаємо бронеавтомобілі, вже оснащені кулеметами.
Отже, підсумуємо: українські бронеавтомобілі перевершують імпортні аналоги в аспектах сервісного обслуговування, вартості, надійності, рівня захисту та наявності систем РЕБ. Що стосується бронювання та озброєння, то вони є порівнянними. Тому питання: чи є велика кількість наших чудових MRAP'ів перевагою Збройних Сил України у боротьбі з росіянами, чи це просто вимушене рішення?
На жаль, це наша слабкість і наслідок недостатньої уваги з боку держави до розвитку бойових броньованих машин до початку повномасштабної війни. Така ситуація спостерігалася як до 2014 року, так і після нього. В результаті, ми вимушені компенсувати недостатню кількість БМП та БТРів, використовуючи бронеавтомобілі. Росія, в свою чергу, також не розробила нові моделі БМП або БТР за всі ці роки після розпаду СРСР, а лише вдосконалила старі зразки, проте мала значні запаси техніки ще з радянських часів.
Напередодні війни, ймовірно, росіяни займалися закупівлею та модернізацією своєї бронетехніки, плануючи напад на Україну. У той же час, ми не витрачали ресурси на закупівлі чи розробки, хіба що в обмежених обсягах для експорту. Внаслідок цього, ми були змушені зосередитися на виробництві бронеавтомобілів, оскільки організувати їхнє виробництво значно легше, ніж гусеничної техніки.
До речі, ми займалися розробкою власної бойової машини піхоти. Ще у 2018-2019 роках ми брали участь у тендері Міністерства оборони за цим запитом, але, на жаль, той проект був призупинений. Проте, ми не забули про нього. Адже мати власну БМП - це правильний стратегічний крок.
Тому паралельно вже зараз працюємо з нашими закордонними партнерами над постачанням та локалізацією в Україні австрійсько-іспанської БМП ASCOD (Austrian-Spanish Cooperative Development), яку зараз виробляє консорціум на чолі з General Dynamics European Land Systems (США).
Чи отримують ці наміри підтримку з боку держави?
Міноборони вже проводило випробування БМП ASCOD. Вони надавали свій звіт керівництву Генштабу та Міноборони стосовно технічних характеристик та доцільності закупівель таких БМП. Ми ще надавали пропозиції стосовно локалізації виробництва ASCOD, що зможе знизити вартість машини. На мою думку, головна задача Міноборони зараз - створити конкуренцію між постачальниками щоб знизити вартість.
Отже, чи існує інтерес з боку держави?
Так, є, але сам проєкт локалізації БМП трохи "завис". Для подальших випробувань держава повинна закупити пробну партію обраної БМП. Але поки що не купує.
Держава загалом зараз більше підтримує приватного виробника ОПК чи заважає? Бо є різні думки...
На жаль, державні структури постійно створюють перешкоди. Це частина їхньої функції. Звісно, хотілося б бачити програми підтримки – у минулі роки були певні спроби в цьому напрямку. Наприклад, раніше держава намагалася підтримати фінансування виробництва "Вільхи". Однак наразі суттєвої допомоги не спостерігається.
Власне, нам би вистачило від держави стабільності у вигляді чітких та незмінних правил. Постійні зміни в постановах, аудитах та інших аспектах лише ускладнюють ситуацію. Це, в свою чергу, негативно впливає на саму державу і призводить до додаткових витрат з бюджету.
Проте, навіть без спеціальних програм, ми розширюємо обсяги виробництва та, відповідно, знижуємо витрати на виготовлення одиниці продукції. Найважливіше, щоб держава не ставила перепон і забезпечувала рівні умови для всіх учасників ринку оборонно-промислового комплексу.
Давайте уявимо, що держава вирішила підтримати вас. Які потреби має приватний оборонний промисловий комплекс? Чи, можливо, йому знадобиться якийсь "мілітарний 5-7-9", щоб забезпечити обігові кошти?
Про "5-7-9" для ОПК - оце ви "влучили" прямо у серце... Бо це програма підтримки малого та середнього бізнесу. Але на третій рік війни бізнес від ОПК такої підтримки не має. Виглядає так, що оборонна промисловість не є пріоритетом держави.
Кредити є тим, що могло б забезпечити "судини" галузі "кров'ю", тобто фінансами. Це відбувається в умовах, коли банки мають надмірну ліквідність і не можуть виводити дивіденди за кордон. Вони були б раді використовувати ці кошти для фінансування виробництва військової техніки та озброєнь.
Які інші чинники стримують розвиток приватного оборонно-промислового комплексу?
Є певні труднощі з бронюванням, але ми вже знайшли для себе їх вирішення. Сам процес бронювання є досить зрозумілим — через застосунок "Дія" все робиться дуже оперативно. Однак виникали проблеми з оновленням інформації про співробітників та на етапі військово-лікарняної комісії.
Були випадки, що людина, подана на бронювання, йде на ВЛК, і назад з ТЦК вже не повертається. Тому ми зосередилися на юридичному супроводі співробітників. Довелося звертатися та писати листи до Міноборони, навіть до Головкома, щоб забронювати фахівців.
Ці труднощі, з якими стикаються підприємства оборонно-промислового комплексу, виглядають досить незвично. Коли ви відправляєте на службу кваліфікованого спеціаліста, ви можете отримати або нового бійця для окопів, або ж цілком функціональну лінію збору броньованих автомобілів. Кожен повинен вносити свій вклад у досягнення перемоги, виконуючи свої обов'язки на своєму місці.
Як щодо електроенергії?
Електрика є ще однією болючою темою. Наше підприємство здобуло статус "критичної інфраструктури", що означає, що нас не мали б відключати. Проте, ми, як і раніше, стикаємося з відключеннями, як і всі інші. Тепер же до всього цього додаються вимоги сплачувати величезні суми за підключення нової лінії.
Наслідком наданого статусу стало те, що наших співробітників більше не пропускають на кордоні. Вони тепер виконують функції контролю, представляючи критично важливе підприємство. Отже, поки що ми не отримали жодних переваг від цього статусу, а, навпаки, з'явилися нові обмеження.
Що ще?
Також існує проблема з форс-мажорними обставинами. Внаслідок знищення нашого обладнання ми зазнали затримки у виконанні контракту. Проте наш "найчесніший" суд ухвалив, що ракетний обстріл не підпадає під визначення форс-мажору. Це рішення призвело до накладення штрафних санкцій, які обійшлися нам у кілька мільйонів гривень.
Ще одна значна проблема в сфері приватного оборонного комплексу - це прозорість інформації. У нашій країні всі реєстраційні дані, такі як інформація про земельні ділянки, адреси та інші відомості, є доступними. Коли ви намагаєтеся звести оборонне виробництво, ви без зусиль можете знайти всю необхідну інформацію про себе в мережі.
Останнє вже призводило до якихось наслідків з боку росіян?
На жаль, так, призводило. І призводить не лише до прямих загроз ударів. Наприклад, жоден банк не дасть кредит оборонному виробнику, якщо є ризики втрати майна. А ризики є у кожної компанії, бо в Україні всі дані відкриті. Державі потрібно над цим працювати. Вже третій рік війни, а реєстри все ще відкриті.
Ваша компанія - один з найбільших приватних виробників зброї, а отже, певно, цікава ціль для російських шпигунів, хакерів та просто конкурентів (промислове шпигунство теж ніхто не відміняв). Ви якусь таку "зайву" увагу відчуваєте?
Ні, наразі нічого подібного не відбувалося. На щастя, не було зафіксовано ані свідомих атак, ані шпигунів чи диверсій у виробничому процесі. Але, з іншого боку, ви зазначили, що, можливо, це не зовсім щасливий випадок, і серед нас може ховатися російський шпигун. Адже поки його не виявиш, ніколи не дізнаєшся правду.
Якщо серйозно, то ми дуже уважно ставимося до питань безпеки. В нас всі етапи виробництва і наші "центри прийняття рішень" рознесені й диверсифіковані. Навіть враження якоїсь однієї ланки на вихід готової продукції тепер не дуже вплине.
Промислового шпигунства також не відчули. Просто в нас немає якогось-такого унікального ноу-хау. Наші вироби, зокрема снаряди та міни, базуються, переважно, на ще радянській документації, якою користуються всі охочі у світі.
Наостанок, яку б пораду ви дали тим підприємцям, які хочуть увійти у галузь ОПК й працювати на користь оборони, але не знають з чого почати?
"Секрет досягнення успіху" у даному випадку простий – це безперервна праця, праця і ще раз праця. Важливо також не боятися вносити нові ідеї. Наприклад, FPV-дрони. Хтось винайшов можливість оснастити їх боєприпасами, і тепер це стало справжньою революцією у всьому світі. З російської сторони подібним успіхом стали "Шахеди", які ми тепер також намагаємося повторити.
Чому їх згадав? Бо це відносно прості та дешеві вироби. Але щоб знайти й собі таку нішу, потрібно мати відповідну кваліфікацію, підтримувати зв'язок з військовими (а діалог з ними буває складним). І потрібно бути готовим, що успіх не прийде одразу. Нам знадобилося 10 років важкої праці щоб стати тими, ким ми є сьогодні.
