Армія Путіна переживає величезні витрати ресурсів у війні: у Росії панують страхи, що наслідки можуть бути катастрофічними. Інтерв'ю з Іваном Ступаком.

Рік тому, в жовтні 2023 року, російські окупаційні сили розпочали свій наступ. Незважаючи на основи військової стратегії, які вказують на необхідність логічного підходу до наступальних операцій, чітких цілей та перерв, ворог без упину підсилює свій фронт новими підрозділами, формуючи їх із "біосміття". Він веде атаку в режимі нон-стоп, ставлячи перед собою єдину мету — не зупинятися. Ця тактика, з одного боку, приносить певні результати, але з іншого — може виявитися фатальною для окупаційних військ. У російському інформаційному просторі існують побоювання, що армія РФ може зазнати серйозних втрат, адже "зламає руки, ноги, спину, а українці за кілька тижнів можуть повернути все, що ми захоплювали протягом місяців".

Ця версія має право на існування, оскільки супротивник, який розвиває високий темп, витрачає свої ресурси — як людські, так і матеріальні — з неймовірною швидкістю. Хоча ресурси Росії значно перевищують українські, їх запаси, безумовно, не є безкінечними.

Таку позицію в унікальному інтерв'ю для OBOZ.UA озвучив колишній працівник Служби безпеки України Іван Ступак.

Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Сирський окреслив ключові завдання та пріоритети на жовтень. Зокрема, акцент робиться на "мобілізаційних аспектах, підвищенні ефективності управлінських процесів у військах, покращенні підготовки наших солдатів, а також на необхідності оперативного аналізу бойового досвіду та посилення результативності вогневого впливу на ворога", - інформують у Генеральному штабі. На даний момент російська окупаційна армія, на жаль, знаходиться на піку своїх можливостей. Які кроки та рішення необхідно реалізувати, щоб перехопити ініціативу у противника, зокрема, в наступному місяці?

Відповіді на питання про наступний місяць, на жаль, немає. Хотілося б стверджувати, що у нас є потужна дальнобійна зброя і все йде добре, але насправді ситуація складніша. На жаль, росіяни мають велику перевагу в ресурсах — і в людях, і в можливостях. Вони готові жертвувати власною економікою заради перемоги в цій війні, виділяючи 40% державного бюджету на військові витрати. Кремль використовує відсутність опозиції в Росії, де немає політиків, здатних протистояти такій політиці. На жаль, саме такі авторитарні режими часто досягають успіху в подібних ситуаціях.

Ми шукаємо нових фахівців та необхідні потужності для виробництва. Хоча у нас вже є певні виробничі можливості, цього недостатньо. Нам потрібно зберігати контроль над певними територіями, оскільки їх політичне значення є вирішальним. Також існують виклики в армії, де ще збереглися елементи радянської системи.

Тому сказати, що може нам допомогти змінити ситуацію вже наступного місяця... За великим рахунком, ситуація не змінилася за останніх 24 місяці.

- Так, згодна з вами. Але, можливо, в такій ситуації на нашу користь може зіграти погодний чинник. Насувається похолодання...

- Ні, на жаль. Ми вже проходили ці історії 2022, 2023 року. Казали, український чорнозем не дасть російській техніці проходити... Цей чорнозем не розрізняє, яка техніка їде, російська чи українська. Усі грузнуть однаково. Всі в окопах по пояс у воді. Це страшенно погано для усіх військових.

Припустимо, що через три тижні інтенсивність дощів зменшиться, і важка техніка зможе працювати в кращих умовах. Так, в таких ситуаціях наступати стає складніше. Існує ризик, що техніка може застрягти в бруді, що є суттєвим недоліком. Проте в такому разі почнуть використовувати мотоцикли, а також наступати пішки. Таким чином, це навряд чи кардинально змінить ситуацію.

- Дійсно, ворог розпочав наступ фактично ще торік, восени. Але не було такого швидкого просування, як зараз. Із чим це пов'язаний цей етап активізації? Ворог має більше ресурсу?

- Вони намацують наші слабкі місця, проходять по всіх напрямках. Це не таємниця, що наші окремі підрозділи не укомплектовані. Наприклад, умовно, у батальйоні не 300 людей, а 50, і вони змушені тримати широку ділянку. На кожен метр людей не вистачає. І ворог цим користується, протискає нашу оборону.

Вони використовують те, що наші військові виснажені, відсутня ротація, а ця масштабна війна триває вже півтора року. Наші сили стомлюються, тоді як росіяни постійно поповнюють свої ряди новими бійцями. Вони насправді відправляють на наші позиції людей, які не мають жодної цінності. Ми втрачаємо найкращих з найкращих, тоді як у них просто "каналізаційні" бійці. У них є перевага в техніці, боєприпасах та безпілотниках.

На деяких фронтах, таких як Вугледар, наші бійці використовували безпілотники, проте тривале перебування на них є неможливим, оскільки ворог завдає ударів цілодобово.

На жаль, карта бойових дій не викликає особливого оптимізму, хоча ситуація справді є дуже мінливою. Можна помітити, що на південь від Куп'янська противник зміг вклинитися на певну глибину в нашу оборону. Південніше цієї зони він також намагається знайти проломи в нашій лінії в кількох інших місцях, зокрема, неподалік Макіївки. Чи існує ймовірність, що ворог зможе просунутися на таку ж значну відстань, як це сталося на Покровському напрямку?

- Тут можна тільки гадати. Все залежить від того, які сили є в них. Близько місяця тому у росіян була істерика щодо того, що вони взяли надто великий темп наступу. Кажуть, у жовтні буде рік, як почали наступати, і не зупиняємося. Військова справа каже: наступаємо, захоплюємо щось, відпочиваємо. Потім знов наступаємо. Росіяни кажуть: ми взяли такий темп і не знаємо, чим це закінчиться. Або ми зламаємо українську оборону і просунемося на 200 кілометрів вглиб території України, або самі собі через такий темп зламаємо руки, ноги, спину, і українці за декілька тижнів повернуть собі усе, що ми захоплювали місяцями, а то й роками.

Отже, вони не усвідомлюють, до чого це все призведе, адже відбувається стрімке виснаження як людських, так і матеріальних ресурсів. А ці ресурси не безмежні. Вони продовжують рухатися вперед, без жодної військової необхідності. Єдина мета - політична: захопити.

- Так, вочевидь, деякі населені пункти в Україні ворог оцінює як "політично важливі". Але, як ви сказали, і для України також певні міста важливі з політичного погляду. Чи належать до таких Часів Яр, Покровськ, Торецьк? Чи будуть Сили оборони намагатися втримати ці населені пункти за будь-яку ціну?

- Ні, жодна ціна нас не влаштовує, адже йдеться про життя людей, про наших військових. Якщо проблему можна вирішити фінансами, то це не проблема, а витрати. А у нас є люди.

Покровськ відіграє ключову роль. Це останнє місто на маршруті російських військ до кордону з Дніпропетровською областю. Вугледар опинився в оточенні з трьох сторін. Єдина ґрунтова дорога була знищена.

Питання щодо того, чи утримувати ті інші населені пункти вирішується індивідуально. Якщо командування на місці бачить, що перебування там наших військових може спричинити "котел" або навіть тотальне знищення цього угрупування, звісно ж, бійців треба виводити. Все це вирішується зараз, на цей час.