Оборона захисників: безмежні метри камуфляжних сіток та тисячі "кікімор"
Волонтери продовжують свою невтомну діяльність, щоб забезпечити нашим захисникам та їхній техніці невидимість перед ворогом.
Інтенсивність бойових дій на передовій свідчить про мужність та героїзм українських захисників, а також вказує на необхідність постійного постачання Збройним Силам маскувальних засобів для захисту військових і техніки. З 2014 року волонтери з усіх регіонів України виготовили тисячі кілометрів маскувальних сіток і доставили безліч спеціальних костюмів, відомих як "кікімори".
Волонтери різних громадських проектів поділилися з Укрінформом своїми враженнями щодо діяльності та причин, які їх надихають.
У Національному музеї літератури вже протягом 10 років, з невеликою перервою, діє ініціатива "Музейні бджілки". На лівому березі Києва понад 300 волонтерів з доброчинного Фонду Суспільної Допомоги об'єднуються на семи локаціях. У Коцюбинському, неподалік від столиці, переселенці та місцеві жителі створили ініціативу під назвою "Вишиванка для танка". А коли мешканці Рівного вирушають на фронт з сітками, вони завжди додають до пакунків цукерки, щоб принести трохи радості нашим захисникам у складних щоденних умовах.
Крім виготовлення захисних сіток і костюмів, волонтери займаються збором благодійної допомоги, створюють окопні свічки та час від часу покращують свої знання української мови.
ПРАПОРИ ДЛЯ ВИЗВОЛЕНИХ ЗЕМЕЛЬ, ПЕРИСКОПИ І НОШІ З ОКЕАНІЧНИХ ВІТРИЛ
У соціальних мережах сьогодні спостерігається зменшення кількості фотографій, що демонструють плетіння маскувальних сіток, у порівнянні з часами початку повномасштабного конфлікту між Росією та Україною. Проте це зовсім не свідчить про те, що волонтерська діяльність у цьому напрямку зупинилась або стала менш активною.
"Ми щоденно працюємо в нашій спільноті. Замість того, щоб скаржитися, ми активно шукаємо можливості та партнерів – таких же патріотів, з якими можемо досягти більшого і підтримати наших захисників," – зазначає Андрій Каменський, голова благодійної організації "Фонд Суспільної Допомоги". Його волонтери активно працюють у Києві на семи різних локаціях, залучаючи понад 320 осіб. Тому в нас багато різноманітних напрямків діяльності, деякі з яких можуть вас здивувати. Наприклад, спільно з Дарницькою державною адміністрацією в Києві ми реалізували проєкт "Патріотична Дарниця", в рамках якого забезпечили ОСББ та ЖБК українськими прапорами, щоб наш символ гордо прикрашав цей столичний район.
Ще волонтери фонду займаються виробництвом перископів - спеціальних спостережних труб для розвідників. Забезпечують такими засобами підрозділи Нацгвардії та інших сил оборони. Шиють також ноші для транспортування поранених з океанічних вітрил, які передають благодійники з європейських країн.
Зокрема, волонтери працюють на двох своїх найбільших майданчиках у торговельних центрах у районі київських Позняків. Одна з локацій має назву "Незламні". За рік там сплели 855 маскувальних сіток. Усього волонтерами Фонду Суспільної Допомоги сплетено і передано їх більш як 160 тисяч квадратних метрів.
"Наше заняття не обмежується лише фізичними предметами. Це також наші щирі думки, молитви та найкращі побажання, які втілені в кожній нитці та шві. Це наша підтримка, надія та віра в те, що ми неодмінно досягнемо перемоги", - зазначає Алла Романенко.
Також волонтери проводять навчання з тактичної медицини. Започаткували заняття для цивільного населення "Безпека сім'ї". Долучають до волонтерської родини дітей, відвідуючи школи, куди запрошують і військових. З учнями спілкувався, наприклад, Іван Соколець (позивний "Красава") - ветеран війни, командир відділення 23 окремого батальйону спеціального призначення Президентської бригади імені Богдана Хмельницького.
Коли волонтери займаються плетінням сіток або виконують інші завдання, вони також мають можливість покращити свої знання української мови. Міні-уроки проводить Катерина Лука. Наприклад, учасники вивчають скоромовки та чистомовки, зміст яких набуває особливого значення в контексті сучасної російсько-української війни. Адже це не просто слова, а частина нашої перемоги: на полиці - короб, пів короваю та паляниця. Інший приклад: "Мусію, Мусію, муку сію, печу паляниці - кладу на полиці. Мусій, муку сій, печи паляниці, клади на полиці".
"Вишиванка для танцю": Замовлення можливо виконати в термін всього за один день!
Волонтерська ініціатива "Вишиванка для танка", що виникла у Коцюбинському, неподалік Києва, була створена у червні 2022 року через соціальні мережі. Спочатку учасники діяли на власний розсуд, надаючи допомогу, але згодом почали активно спілкуватися з військовими, щоб дізнатися про їхні потреби. З часом волонтери стали збирати кошти на виготовлення маскувальних сіток і костюмів, закуповуючи спеціалізовану тканину спанбонд, а не обмежуючись лише старими матеріалами.
"Як внутрішньо переміщена особа, я приїхала до Коцюбинського разом із сім'єю, - розповідає 39-річна Марина Борисова, яка займається волонтерством і працює в IT-компанії на посаді фінансового спеціаліста. - Ми залишили Харків 24 лютого, спочатку перебралися на захід України, а потім - до регіону столиці."
Батьки жінки в перші місяці повномасштабної війни залишилися під тимчасовою окупацією росіян в Енергодарі. Саме тому Марина відчувала потужне прагнення активно діяти, щоб усіма силами сприяти звільненню українських земель.
Кістяк волонтерської групи - близько десятка людей. Більшість - ВПО: з Херсонської, Запорізької, Луганської і Донецької областей. Вік - переважно 60+, найстарша пані вже перетнула позначку 80 років. Частина збирається у центрі-укритті, інші нарізають стрічки з тканини, шиють і плетуть вдома. Хтось має сили і вміння нарізати довгі стрічки з рулону тканини. Інші роблять дрібніші смужки для вплітання.
Замовлення на маскувальні сітки та костюми надходять від родичів або знайомих волонтерів, які служать у підрозділах. Спочатку їхня діяльність не підлягала обліку, проте згодом, коли вирішили вести статистику, з’ясувалося, що за приблизно півтора року вдалося виготовити 11,5 тисяч квадратних метрів маскувальних сіток. Сьогодні волонтерки збираються раз на тиждень протягом чотирьох днів.
Найбільше запитів на виготовлення "кікімор" надходить від снайперів. Ці маскувальні костюми важать близько 3 кілограмів, тому з ними не так вже й зручно пересуватися. Однак волонтерки також створюють легші варіанти маскувальних костюмів, вага яких складає приблизно 1 кілограм, призначені для розвідників і штурмовиків. Такі запити зараз надходять у великій кількості. Часто просять по 10-15 комплектів для кожного підрозділу. "На даний момент у нас є черга на 25 костюмів, але якщо ми виготовимо 50, їх відразу ж заберуть," – ділиться Марина, кураторка ініціативи.
Нещодавно до нашої волонтерської спільноти приєдналася жінка, чий син служить у Збройних Силах України. Вона самостійно знайшла ініціативу "Вишиванка для танка", щоб замовити маскувальний костюм для свого хлопця. Оскільки черга на виконання таких запитів доволі велика, учасники спільноти запропонували їй спробувати самостійно плести маскувальний одяг. Жінка швидко опанувала цю справу і успішно впоралася. Тепер вона активно допомагає пришвидшити отримання таких костюмів для інших захисників.
При безперервній праці, майстер з добрим зором може виготовити маскувальний костюм за приблизно 9 годин, нанизуючи заздалегідь підготовлені короткі стрічки на сітчасту базу. Якщо ж працювати з більш спокійним темпом, цей процес може зайняти два дні.
Зазвичай процес плетіння "кікімори" займає близько 3-4 днів. Основою цього захисного елемента є сітка з дрібними "сотами", яку важко нарізати і зшити: голки можуть ламатися, коли натрапляють на вузлики. Щоб спростити надягання цього одягу, необхідно також пришити підкладку, що додає додаткових турбот.
Цього літа волонтери, до речі, виготовили для захисників спеціальний захист від комарів, використовуючи антимоскітну сітку.
Волонтерська ініціатива "Вишиванка для танка" має багато подяк від військових підрозділів. Бо захисту вони додавали бійцям оперативного угруповання "Волинь", 252-му окремому штурмовому батальйону територіальної оборони, Першій Президентській бригаді НГУ "Буревій", військовій частині А7338 та іншим.
"ФРАК" ДЛЯ ЗАХИСНИКІВ ВІД "МУЗЕЙНИХ БДЖОЛ" І СОЛОДОЩІ - ВІД РІВНОГО.
У Києві у Національному музеї літератури України волонтерська група плете сітки і маскувальний одяг для захисників понад 9 років. Координаторка "Музейних бджілок" Мар'яна Степанова - філолог, яка працює у перекладацькій агенції. Звертає увагу, що роблять вони тепер не "кікімору" чи традиційний костюм із куртки і штанів, а "фрак".
Ця модель має цікаву особливість: спереду вона коротка, що забезпечує власнику більшу маневреність, а ззаду – довга, що надійно захищає та покриває бійця під час перебування на землі.
Волонтери однозначно вказують на дату старту своєї ініціативи - 17 грудня 2014 року. Саме тоді в музеї проходила виставка робіт художниці Анжеліки Рудницької, яка звернулася до всіх з закликом підтримати українських захисників в АТО. Відтоді й до сьогодні вони активно займаються виготовленням маскувальних засобів для військових на передовій.
Мар'яна Степанова, мешканка лівого берега Києва, пригадує порожній центр столиці 6 березня 2022 року. Тоді їй вдалося разом із тероборонівцем потрапити до музею, щоб забрати недоплетену сітку й продовжити роботу вдома. "Музейні бджілки" зібралися на своїй звичній локації вже після деокупації Київщини, коли в столиці почали активно працювати заклади культури, приблизно в червні 2022 року.
Згідно слів Мар'яни, переважна більшість волонтерок - жінки зрілого віку, які активні та трудолюбиві. Одна з них - пані Валерія, яка раніше працювала в науковому інституті. Вона приєдналася до ініціативи ще у 2015 році і відвідує волонтерські заходи практично щодня, коли музей відкритий. Пані Ліді, до речі, вже понад 80 років. Не тільки волонтерки, а й співробітники музею допомагають у плетінні сіток.
"Музеїв бджілок зовсім небагато. Причина цього – обмеженість локацій, які не можуть вмістити велику кількість відвідувачів. Через це деякі люди висловили своє невдоволення, адже їм не дали можливості приєднатися. Проте кожен має змогу зробити внесок, підтримавши закупівлю матеріалів для виготовлення маскувальних засобів для захисників."
На початку "Музейні бджілки" використовували смужки з постільної білизни для виготовлення сіток, розповідає Мар'яна Степанова: "Ми забрали все, що було кольору хакі, а для цього залучили друзів і сусідів". Пізніше вони почали застосовувати спеціальну тканину - агроволокно, яке зазвичай використовують для оббивки меблів зсередини. Ці "камуфляжні" відтінки виробники почали пропонувати вже після початку Великої війни.
Волонтерки відчувають радість, коли відвідувачі музею помічають маскувальну сітку на першому поверсі та згадують про наших захисників і фронтові події. Проте їх здивувало питання відомої дорослої особи про "кікімору": "Ви що, готуєтеся до вертепу?"
"Зараз головне - маскувальні сітки. Їх багато не буває, бо це розхідний матеріал, - каже Мар'яна Степанова. - Коли пряме влучання трапляється по техніці, то від такого захисту не лишається сліду. Будь-яке загорання знищує сітки". "Музейні бджілки" на тепер зробили їх - 483.
Виготовили 142 куртки "кікіморного" стилю та 95 пар штанів. Зазначимо, що "кікімори" адаптували під натовські вимоги, щоб їх вага не перевищувала 3 кг. Також триває плетення балаклав — їх вже понад 500, які стають у нагоді військовим, що служать у Донеччині, для додаткового утеплення.
"Коли тобі 77 років, вже не вийде стати на фронт. Але бажання наближати нашу перемогу все ще велике, - розповідає Євгенія Ігорівна Рудницька з Рівного, вчителька початкових класів на заслуженому відпочинку, яка почала волонтерити з перших днів повномасштабної російсько-української війни. - Ми плетемо сітки, адже знаємо, як вони важливі для наших військових. І щиро молимося, щоб ці сітки хоч трохи захищали їх від дронів, ракет і снарядів. Нехай Бог наділить воїнів мужністю, стійкістю та силою".
У команді у Рівному, до якої доєдналася пані Євгенія, переважно вчителі-пенсіонери, від 62 до 82 років. Приходить щоразу 8-9 людей. Від поїздки до поїздки на фронт сплітають 10-12 сіток (розміром 6 м на 2,5 м та 7 м на 3 м).
Коли волонтери з Рівного передають маскувальні сітки військовим, вони завжди додають до них цукерки та різні дрібнички, щоб підбадьорити наших захисників і показати їм свою особливу турботу та вдячність. Ці маленькі знаки уваги надзвичайно зворушують оборонців, які іноді відчувають, що про них забули на мирній території.
Власне, кожен, хто перебуває на передовій чи в тилу, своїми діями сприяє наближенню нашої Перемоги.
