"Складальний цех" або аграрна столиця: експерти поділилися трьома варіантами розвитку економіки України після її інтеграції в Європейський Союз.

Процес інтеграції України до Європейського Союзу відкриває три ключові сценарії для аграрного сектору: перехід до економіки сервісів, інтеграція у європейські виробничі ланцюги шляхом розвитку обробки сільськогосподарської продукції, або ж перетворення України на "складальний цех" для Європи. Вибір між цими напрямками буде визначатися стратегією розвитку, що вплине на майбутнє української економіки в рамках ЄС.

Цю інформацію озвучили голова секретаріату Ради підприємців при Кабінеті Міністрів Андрій Забловський та економіст Олексій Кущ у коментарі для Мінфіну. Аграрна галузь України зазвичай має вирішальне значення для економічного розвитку держави.

Згідно з даними Забловського, близько 25% усіх сільськогосподарських земель Європи розташовано в Україні. Це підкреслює важливу роль нашої країни на аграрному ринку континенту. Крім того, частка працівників, залучених до аграрного сектора, значно перевищує середні показники по Європі.

Забловський підкреслює, що для України має велике значення акцентувати увагу на стратегічній ролі аграрного сектора. "Ми можемо представити нашу аграрну індустрію як важливий інструмент для зміцнення позицій Європи на глобальному продовольчому ринку," - зазначає він. Це сприятиме полегшенню переговорного процесу щодо інтеграції українського агросектора в європейський ринок, адже Європейський Союз також зацікавлений у підвищенні своєї продовольчої безпеки.

Проте ситуація виявляється набагато складнішою, ніж це може здаватися на перший погляд. Економіст Олексій Кущ зазначає, що досвід інших країн, зокрема Іспанії, свідчить про те, що сільське господарство стає однією з найскладніших галузей під час інтеграції до Європейського Союзу. Коли Іспанія приєдналася до Союзу, вона зіштовхнулася з обмеженнями на експорт агропродукції, включаючи квоти та мита. Проте, в контексті України, аграрний сектор є вирішальним компонентом економіки, що ускладнює ситуацію. В Україні промислове виробництво недостатньо розвинене, а економіка значною мірою залежить від сільського господарства, що робить країну вразливою.

Україна стикається з кількома потенційними сценаріями розвитку в контексті свого майбутнього членства в Європейському Союзі, кожен з яких має свої особливості, ризики та перспективи. На сьогодні ці варіанти виглядають так:

Кущ висловлює думку, що аграрно-сировинна модель, на якій ґрунтується Україна, може виявитися непотрібною в контексті європейської інтеграції. Європейське сільське господарство виконує важливу соціальну роль, забезпечуючи підтримку мільйонам фермерів, і європейські держави навряд чи погодяться жертвувати своїми інтересами на користь великих українських агрокомпаній. Якщо Україна продовжить слідувати своєму нинішньому курсу без істотних змін в економічній стратегії, аграрний сектор може зазнати ослаблення, а економіка може перетворитися на "сервісну", подібно до ситуації в країнах Балтії. Це може призвести до зниження ролі агросектору і розвитку таких індустрій, як розваги чи вирощування канабісу.

Альтернативний сценарій вказує на можливість інтеграції України в європейські виробничі ланцюги через удосконалення переробки сільськогосподарської сировини. Європейським країнам бракує рослинного білка та біопального пального, і Україна має потенціал стати одним із ключових постачальників цих ресурсів. Одночасно, розширення виробництва високотехнологічних товарів, таких як мікросхеми та напівпровідники, здатне зміцнити економічні позиції України на міжнародній арені.

Третій варіант передбачає, що Україна могла б наслідувати приклад Словаччини, де численні європейські корпорації відкривають свої виробничі потужності. У цьому сценарії країна могла б стати ключовим елементом у постачанні товарів для європейських компаній, що сприяло б збереженню існуючих робочих місць та створенню нових можливостей для економічного розвитку.

Питання про те, який шлях оберете Україна, залишається невирішеним. Кущ зазначає, що надзвичайно важливою є розробка конкретної стратегії розвитку країни на найближчий період. Відсутність такої стратегії може призвести до негативних наслідків для України при русі до Європейського Союзу, зокрема до ослаблення аграрної галузі та загального уповільнення економічного зростання.

Як повідомляло OBOZ.UA раніше, ціна на земельні ділянки в Україні визначається не лише якістю грунту, а й відстанню до Російської Федерації. Чим більша відстань від агресора, тим вища вартість гектара. Найвищі ціни спостерігаються в одній з західних областей країни.