"Офіційно не піддатися критиці". Як Росія проводить ремонт винищувачів Су-30, використовуючи західні технології. Інтерв'ю з експертом-розслідувачем.
Цього тижня, 9-14 вересня, в Чикаго проходить технологічна виставка International Manufacturing Technology Show. Біля входу на захід відбулися протести з вимогою до західних компаній зупинити постачання обладнання та запчастин, які, через філії в інших країнах, можуть в обхід санкцій потрапити до Росії.
Організатори акцій протесту стверджують, що елементи продукції деяких виробників зброї, які представлені на виставці, мають ймовірність потрапити до складу російських озброєнь.
У бесіді з Українською службою Голосу Америки, Василь Стецюк, який організував протести в Чикаго, підкреслив, що деякі західні компанії, заявляючи про намір вийти з російського ринку, насправді продовжують експортувати свою продукцію або комплектуючі через філії, розташовані в Китаї, Туреччині та інших країнах.
"На цій виставці, крім відвідувачів, директорів і власників бізнесу, ми поспілкувалися з представником української компанії, який завітав сюди з метою знайти партнерів для закупівлі обладнання та компонентів для України", - поділився Василь Стецюк.
"Я був вражений тим, що, згідно з інформацією представника української компанії, бренди неохоче постачають свою продукцію в Україну через війну. Це якийсь абсурдний подвійний стандарт: вони можуть надавати послуги Росії, постачаючи їй свої компоненти через Китай, але водночас відмовляються співпрацювати з Україною, аргументуючи це ситуацією війни," - зазначив активіст.
12 вересня міжнародна розвідувальна спільнота InformNapalm презентувала своє нове розслідування, яке висвітлює схеми обслуговування російських літаків Су-30СМ. У документі йдеться про використання західних запчастин, що постачаються через казахську компанію, задля обходу міжнародних санкцій.
Антон Павлушко, аналітик міжнародної розвідувальної спільноти "InformNapalm", поділився інформацією про секретну схему, яка дозволяє російським винищувачам, що беруть участь у війні проти України, продовжувати свою експлуатацію та ремонти за допомогою французького обладнання. Цю тему висвітлило видання Голос Америки.
Інтерв'ю було відредаговано та скорочено для забезпечення чіткості й плавності.
Ірина Шинкаренко, Голос Америки: Антоне, ваше свіже розслідування присвячене таємним схемам, завдяки яким Росія обслуговує свої винищувачі Су-30СМ на французькому обладнанні. Поясніть, як працює ця секретна схема, адже здавалося б, що санкції мають зупинити таку можливість для росіян?
Антон Павлушко, аналітик міжнародної розвідувальної платформи InformNapalm, зазначає: "Виявляється, що процес не зупиняється. Су-30СМ — це російська ініціатива з модернізації Су-27, щоб перетворити його на винищувач 4+ покоління. Для реалізації цієї мети, безумовно, необхідно використовувати значну кількість імпортних компонентів."
До 2022 року, або ж до початку війни, у перші роки президентства Путіна співпраця з західними підприємствами була досить активною. Багато з них вступали у російську оборонну промисловість, прагнучи сприяти модернізаційним процесам. Серед таких компаній були французький концерн Thales і Safran. Завдяки західним технологіям росіяни змогли розробити свій винищувач Су-30СМ.
Потім, до речі, саме цю модернізовану модель вони змогли продавати в різні крани світу, не лише в колишні країни СНД, такі як Казахстан, а, наприклад, і в Венесуелу.
Звичайно, Росія підпадає під санкції, тому вони вирішили поступово відмовитися від імпортних комплектуючих і замінити їх на власні. Але цей процес не є простим. Все ще залишаються певні елементи, які не можуть бути замінені.
І от, власне, найголовніше - мізки цього літака, які роблять цю модель модернізованою, уся авіоніка, дисплеї, - все це є саме французькими деталями.
Тож знайшлися документи, які свідчать, що ще в жовтні-листопаді 2021 року росіяни почали контактувати з казахською компанією ARC Group. Це така маловідома, незрозуміла консалтингова компанія у стилі "купи-продай", але навколо військового імпорту й експорту. До того ж вона займається не лише постачанням якихось військових деталей, але, як виявилося, і специфічного авіаційного обладнання.
Компанія, про яку йдеться, справді викликає інтерес. Вона функціонує з 2014 року, а її засновнику на момент створення було всього 16 років. Важливо враховувати, що це досить специфічний сектор, і я вважаю, що ця компанія має певний зв'язок з казахською державою, адже інакше їй навряд чи дозволили б працювати на такому ринку.
Таким чином, наприкінці 2021 року почалися перші спроби укласти угоду між нею та ще однією маловідомою російською компанією з незвичною назвою "Росавіаспецкомплект". Саме ця назва викликає певні асоціації. Ймовірно, за цим підприємством стоїть російська держава.
Росіяни вже тоді, мабуть, чудово розуміли, що скоро розпочнеться війна, будуть запроваджені ще якісь санкції, і їм буде не так просто спілкуватися з французами напряму або через якісь власні компанії. Тож так знайшли цю казахську схему.
У перших версіях угоди з казахською компанією була згадка про співпрацю щодо проведення ремонтів, модернізації літаків РФ, а вже у фінальній версії просто загальними словами описано, що, мовляв, буде проводитися якась модернізація та тестування просто авіаційного обладнання французьких компаній Thales і Safran, уже без згадки про російську армію.
Але з назви комплектуючих можна зрозуміти, про що йдеться. І, зрозуміло, що Су-30СМ - це військовий літак.
Отже, співпраця набирає обертів, і підписуються перші контракти. У 2022 році компанії досягають угоди щодо обсягу та типів ремонтних робіт. Російські партнери вимагають, щоб всі французькі компоненти проходили тестування та капітальні ремонти, виконувані сертифікованими фахівцями на обладнанні, що має відповідні сертифікати.
Це все обходиться у значну суму. У них були амбіційні плани, зокрема на 2022 рік передбачалося відремонтувати комплектуючі на суму близько 1,5 мільйона євро, а на 2024 рік вже йдеться про 6,5 мільйона. Кількість одиниць, що потребують ремонту, суттєво коливається.
У січні 2023 року розпочалися дискусії щодо відправлення фахівців на навчання до французького заводу Thales. А вже в лютому ці ж спеціалісти вирушили до Росії, в Іркутськ, де проводиться ремонт літаків Су-30СМ. Відтоді такі відрядження казахстанських експертів до Росії відбуваються майже кожні 2-3 місяці.
І.Ш.: Ви охарактеризували казахську компанію як "непросту", тож, чи вважаєте ви, що уряд Казахстану був обізнаний про її діяльність? І яка, на вашу думку, є її масштаб?
А.П.: Ми не маємо чіткої інформації про масштаби їхньої діяльності. Офіційних даних обмаль, що є звичним явищем для цієї сфери. Проте на своєму сайті вони з гордістю заявляють про статус ексклюзивного дистриб'ютора продукції компанії Safran і зазначають, що постачали певні товари для Міністерства оборони Казахстану та інших силових структур.
Отже, ми можемо спостерігати, що спектр послуг, які вони пропонували державі, а також той асортимент послуг, до яких їх як приватну компанію допустили, непрямо свідчить про те, що за ними, безумовно, існує принаймні один куратор з казахських установ.
На мою думку, обидві держави відмінно усвідомлюють, яку роль відіграє ARC Group.
І.Ш.: У вашому розслідуванні ви згадуєте, що в Росії на даний момент налічується приблизно 130 вдосконалених винищувачів Су-30СМ четвертого покоління, які використовуються для атак на українські міста.
Як часто ці літаки на французькому обладнанні потрібно ремонтувати? І чи могли б вони функціонувати без казахської схеми? Чи могла б якось зменшитися кількість фунціонуючих літаків за її відсутності?
А.П.: На жаль, це, напевно, один з найбільш поширених російських літаків, що задіяні у цій війні. Крім того, їх активно знищують. Нещодавно, неподалік Одеси, був збитий один із Су-30СМ.
12 вересня Головне управління розвідки Міністерства оборони України повідомило про знищення під час операції в акваторії Чорного моря російського бойового літака Су-30СМ влучанням з ПЗРК - ред.
Щодо частоти виконання ремонтних робіт, важливо ознайомитися з документацією. Імовірно, існують конкретні критерії, за якими визначається необхідність ремонту після накопичення певних показників нальоту.
Я вважаю, що росіяни, безумовно, мали б змогу виконати ремонт самостійно. Проте, якщо після закінчення війни вони вирішать звернутися до офіційних представників з проханням про ремонт, французькі компанії можуть відмовити в обслуговуванні через неналежне виконання регламентних робіт або їх ігнорування.
Тож такі ремонти повинні проводити сертифіковані фахівці, і саме цією сертифікацією, ремонтом і постачанням обладнання займалася казахська компанія, щоб після війни не було до чого причепитися.
І.Ш.: У вашому розслідуванні ви вказуєте на те, що французька сторона, принаймні на папері, була введена в оману. Які наслідки можуть очікувати компанії, залучені до цієї схеми, після завершення вашого розслідування?
А.П.: Перш за все, це санкції. Проте ключовим у цій ситуації є усвідомлення того, що подібні схеми існують не лише одна.
Ми добре усвідомлюємо, що як Thales, так і декілька німецьких компаній, а також американські, вели активну торгівлю з представниками російського оборонного сектору до початку війни.
Це обладнання не пропало, воно все ще функціонує так само...
Звісно, французька сторона може завжди сказати, що вона там ні до чого, що могла цього не знати, тому що, звісно, в Казахстану є свої Су-30СМ.
Однак, ви повинні усвідомлювати, що навіть у таких умовах, як війна, можна з легкістю припустити, що якщо хтось активно починає звертатися до послуг з тестування та ремонту обладнання, то це явно не обмежується лише казахськими літаками.
Французи якось могли б і самі це зрозуміти. Але, звичайно, формально там ні до чого підкопатися...
Звичайно, можна офіційно пред'явити контракт і запевнити, що все в юридичному плані відповідає нормам. Проте всім зрозуміло, що якщо вам несподівано запропонують навчити фахівців у Казахстані чи, наприклад, знадобиться тестове обладнання... Це питання не потребує додаткових пояснень. Безумовно, з етичної точки зору це виглядає непривабливо, але багато хто на цьому отримує прибуток.
Отже, з одного боку, американці надають Україні технічні засоби, в той час як з іншого боку, російські сили можуть знищувати ці ресурси за допомогою західних компонентів, що використовуються в їхніх літаках чи оборонних системах. Це виглядає досить парадоксально.
І.Ш.: Чи могли б ви поділитися, яким чином вам вдалося виявити цю схему?
А.П.: Це зусилля українських хакерів з "Кіберспротиву" та інших осіб, які мають інтерес у тому, щоб ця схема була розкрита. Їхня мета - спонукати західних лідерів думок, які приймають важливі рішення, активно взятися за боротьбу з цим явищем.
