Чому ветеранам складно адаптуватися до цивільного життя: досвід ініціативи "Серця Азовсталі"

Реінтеграція ветеранів стала актуальною темою на форумах, у великих державних програмах, ініціативах приватних компаній та особливо в сфері громадських організацій. Здавалося б, для ветеранів відкривається безліч можливостей: безкоштовні курси, знижки на навчання для нової професії, а також готовність багатьох підприємств взяти на роботу колишніх військових. Але чому, маючи такі шанси, вони все ж обирають повернення на фронт?

Перш за все, давайте розглянемо деякі важливі, хоч і дещо сухі, аналітичні дані. Згідно з "Дослідженням щодо реінтеграції ветеранів" від IREX, однією з ключових проблем, з якими стикаються ветерани, є потреба в освоєнні нової професії. Багато військових проходили службу за призовом, а добровольці, які раніше мали певну спеціалізацію, не завжди здатні або бажають повернутися до своїх попередніх занять.

Ключовим питанням у цій ситуації залишається відсутність належної профорієнтації, яка б допомогла людям усвідомити свої здібності та можливості. Таку допомогу може надати лише Державна служба зайнятості, але лише в межах обмеженого переліку. В результаті, ветеран записується на безкоштовні курси, які йому пропонують, проте зрештою усвідомлює, що ці заняття не викликають у нього інтересу або ж зовсім не відповідають його потребам, і він не має достатньої мотивації для їх завершення.

Ще однією суттєвою проблемою є недостатня ефективність скринінгу на посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та труднощі з пам'яттю, що виникають після контузій, які ускладнюють концентрацію на нових завданнях.

Наостанок, упередженість роботодавців стає ще одним бар'єром для повернення ветеранів на робоче місце. Попри те, що 47% українських компаній, за дослідженням Work.ua у 2024 році, відкриті до працевлаштування ветеранів, більшість із них (77%) не мають навчальних програм для рекрутерів, які б допомагали правильно оцінити військовий досвід кандидата.

Це створює ситуацію, коли фахівці з управління персоналом часто не можуть знайти вакансії, які б відповідали фактичним навичкам і досвіду військовослужбовців.

Дослідження, яке ми розглядаємо, вказує на те, що всього 12% компаній організовують змістовні навчальні курси з комунікації з ветеранами для своїх працівників, а лише 18% мають ефективні програми адаптації для нових співробітників, що враховують специфічні потреби ветеранів. Комунікаційні перешкоди, а також нездатність справлятися з тригерами і конфліктами в команді ускладнюють процес адаптації на робочому місці.

Програма "Майбутнє" функціонує вже більше півтора року і була розроблена з метою підтримки ветеранів у підвищенні їхньої кваліфікації та відкритті нових професійних можливостей. Як керівник проєкту, я пройшла разом із захисниками всі ключові етапи, і зрозуміла, що без чітко визначеної дорожньої карти це не шлях реінтеграції, а лише безладні спроби, що врешті-решт тільки демотивують.

По-перше, протягом їх служби мозок оборонців адаптувався до взаємодії з оточуючими, вони діяли відповідно до наказів, чітких планів та військових стандартів. Тому, коли ви кажете, що вони можуть обрати "будь-який навчальний курс, який їм до вподоби", вони часто відчувають розгубленість і просять надати їм список навчальних закладів та спеціальностей. На даному етапі ветерана можна порівняти з випускником школи, який мусить взяти на себе відповідальність за своє життя і зробити вибір, що визначить його майбутнє. Безсумнівно, здатність ухвалювати рішення, робити вибір і нести особисту відповідальність є важливими аспектами адаптації, проте не варто вимагати цього з самого початку. Потрібно дати їм час і допомогти зрозуміти, з чого варто почати.

По-друге, я помітила, що будь-який крок у неправильному напрямку сприймається як невдача. Наприклад, IT-спеціальності є найпопулярнішим вибором серед ветеранів, оскільки ми часто чуємо, що це приносить хороші доходи і можливість працювати онлайн. Але небагато людей порівнюють свої власні та професійні навички з вимогами цієї галузі, і в результаті це призводить до залишення навчання. Подібні ситуації мали місце і на початку реалізації нашої програми, що призводило до зниження мотивації. Тому ще однією важливою складовою є якісна профорієнтація та менторська підтримка на цьому складному шляху. Враховуючи цей досвід, ми розробили дорожню карту для реінтеграції ветеранів.

Одним із яскравих прикладів нашої діяльності є історія захисника Маріуполя, який звернувся до нас у пошуках нової професії. Після тридцятирічної служби в поліції, він планував вихід на пенсію, проте війна внесла свої корективи. Після окупації його рідного міста він втратив все, і змушений був шукати нові можливості для працевлаштування. Коли він звернувся до нас, у нас ще не було кар'єрних менторів, але нам допомогли партнери з організації DAN-IT у питанні профорієнтації.

Професія була так якісно підібрана, що дружина Геннадія сказала, що це був як новий подих для нього, й він з нетерпінням чекав кожного заняття на курсі HR-спеціалістів. Наразі він допомагає в нашій організації іншим ветеранам за принципом "рівний рівному". Цікаво, що наш Геннадій Азжеуров - не був військовим, але під час оборони Маріуполя утримувався в полоні в Оленівці. Тому наш приклад досить унікальний, бо наш підхід "це полонений-полоненому". З огляду на нашу ЦА - це допомагає знайти спільну мову.

Геннадій та захисник Володимир Капчук знайшли спільну мову, проаналізувавши його вміння, попередній досвід та цінності. Наш кар'єрний ментор запропонував Володимиру пройти навчання в кулінарній школі. Здавалося б, людині з дипломом харчового технолога легко було б повернутися у цю сферу. Проте Володимир навіть не думав про повернення до цієї галузі. Наразі Капчук здобуває освіту у Тулузі, в кулінарній школі, яка має зірку Мішлен, але це вже зовсім інша оповідь.

Станом на сьогодні, понад 400 ветеранів скористалися програмою "Майбутнє", з яких 60 отримали професійні консультації від кар'єрних менторів. 20 з них успішно знайшли роботу. Цей досвід може стати в нагоді для інших ініціатив, адже вже демонструє ефективність комплексного підходу та індивідуального супроводу. Ми готові розширювати цей досвід, навчатися і співпрацювати з державними та приватними організаціями для відкриття нових можливостей для ветеранів.