В'ячеслав Мішалов заявив: "Українські компанії стикаються з втратами на зовнішніх ринках через помилки, допущені політиками." -- Delo.ua
На міжнародних ринках українцям необхідно змагатися за рахунок цінової політики.
Спектр прикладання ваших бізнес-зусиль дивує своєю широтою. Класична промисловість, телеком, ЗМІ, нерухомість, фінсектор, паливо. Незвичайний набір. Це випадковість чи глибока зацікавленість у конкретних галузях?
-- У дитинстві батьки мене не балували, хоч і мали таку можливість. До того ж я досить рано одружився, з'явилися діти. Потреби зростали. Тому на початку самостійного життя я мав гостру потребу.
Цікавили ринки, що швидко ростуть, тож я почав вкладатися в IT та інтернет-індустрію. На той час це було щось нове, тому конкуренція була не така жорстка, як на класичних ринках. У промисловість я увійшов як інвестор, можна сказати, випадково. Під час візиту до Києва мене познайомили з Вадимом Новинським, який хотів продати завод "ДніпроПрес". Ми швидко закрили угоду.
Серед ваших партнерів у "ДніпроПресі" фігурує Вадим Єрмолаєв, який опинився під санкціями РНБО. Чи плануєте ви продовжувати з ним співпрацю?
Він реалізував свою частку ще до введення санкцій, тому зараз не має жодного впливу на компанію. Вважаю, що його головна мета полягає в тому, щоб систематично довести, що санкції, накладені на нього, були помилковими і безглуздими.
Кажуть, що після того, як ви стали власником заводу, ви вирішили отримати спеціалізовану освіту. Чи сприяло це прогресу вашого підприємства?
Отже, з моменту придбання у 2011 році нинішній стан підприємства кардинально змінився. За цей період виробництво зросло приблизно у десять разів як за обсягом, так і за фінансовими показниками. Навіть в умовах війни ми не припиняємо реалізацію масштабної програми модернізації. Наші два підприємства — "ДніпроПрес" та "ДніпроПрес Сталь" — спеціалізуються на виробництві нержавіючої сталі і машинобудуванні. Обидва підприємства націлені на експорт, що є важливим в умовах високої конкуренції на ринку. Тому без регулярного оновлення технологій і процесів досягти успіху просто неможливо.
На які ринки ви орієнтуєтесь?
— На ринки Європейського Союзу та Сполучених Штатів. Це ключові, але водночас складні напрямки. Питання якості тут не підлягає обговоренню — вона має бути на найвищому рівні. Проте ціни можуть варіюватися. Як український виробник, ми опинилися у складному становищі. Коли представляємо свій продукт, нам необхідно зацікавити покупця, пояснити, чому варто вибрати нас, а не фінських, австрійських чи італійських конкурентів. Однак ситуація у нас ускладнена війною, що створює додаткові ризики для споживачів, тому ми змушені пропонувати знижки.
Огромный?
Не менше 5%! А для таких товарних ринків цей відсоток часто перевищує половину прибутковості. Враховуючи, що ми маємо усталене ім'я та якість, адже працюємо вже десять років, пройшли через безліч перешкод та налагодили особисті контакти з усіма важливими партнерами. До початку війни ми запрошували партнерів на наше виробництво, щоб продемонструвати їм наше обладнання та виробничі процеси.
Наприклад, Індія успішно створила вертикально інтегровані ланцюги, які охоплюють весь процес — від видобутку нікелевої руди до виробництва іржостійкої сталі. Хоча конкуренція за клієнтів є складним завданням, це цілком досяжно.
Чи існує можливість обійтися без надання цієї знижки? Чи можемо працювати на стандартних умовах?
-- За клієнта доведеться вести переговори на всіх рівнях. Однак для компаній, зорієнтованих на експорт, дуже важливо мати ефективну підтримку з боку держави.
По-перше, вкрай важлива нормальна робота державного Укрексімбанка. Він має виписувати правильні гарантії, надавати факторинги, займатися розвитком сектору. Цього не було ані до війни, ані тепер.
По-друге, розвивати промисловість в Україні досі важко. Підвести електрику, залізничну гілку до проммайданчика -- простіше висадитись на Місяць.
Українська металургія насправді на дуже високому рівні. "Інтерпайп", "Метінвест" -- це відомі в усьому світі компанії. Але й великим нашим гравцям, і нам досі важко розвивати галузь. Ми ніби змагаємось із гирями на ногах.
У мене є досвід, щоб проводити порівняння. Я знайомий з інвестиційними агентствами в Швейцарії, Румунії та Словенії, які відкривають безліч можливостей для співпраці, включаючи питання податкових пільг. На жаль, український бізнес не має таких же переваг, що призводить до зниження прибутковості та обмежує потенціал для стрімкого розвитку.
Ми мали своїх "інвестнянь", і я сам витратив рік на їхні проекти. Проте, на жаль, нічого конструктивного з цього не вийшло. Мій час, як відомо, має велику цінність.
Ви сказали, що довелося скоротити певну кількість людей на виробництві. Це наслідки війни?
-- Автоматизація процесів призводить до скорочення низькооплачуваних людей та збільшення високооплачуваних. І цей процес безперервний.
Питання не у війні. У всьому світі зростає вартість людської праці. Наш продукт, іржостійка сталь, дорожча за звичайні сталі, але вироби з неї дають змогу розширити міжсервісні інтервали і зрештою зменшити витрати на людську працю. Але війна, звісно, значно погіршила ситуацію в Україні.
Люди є найбільшим скарбом будь-якої країни. Земля та підприємства мають свою вартість, і хоча можна обговорювати, яка саме вона, це питання другорядне. А от цінність людей безмежна. Їх не можна створити за одну ніч, виховати чи навчити в короткі терміни. Навіть привезти кваліфікованих спеціалістів з інших країн не так просто, адже їх недостатньо у світі.
Це критично важлива проблема для нашої держави, але, на жаль, наразі вона не має вирішення. У Дніпрі існує безліч навчальних закладів, проте їх аудиторії залишаються порожніми. Студенти активно виїжджають за кордон, і, на жаль, більшість з них вже не планує повертатися.
Депопуляція не лише призводить до нестачі робочої сили; це має ще більш серйозні наслідки. Після зменшення населення часто відбувається деіндустріалізація.
Пропоную розглянути ситуацію з іншої сфери. Зараз ми стикаємося з труднощами в постачанні віконного скла. В Україні раніше функціонував завод, що спеціалізувався на виробництві плоского скла, але він потрапив на територію, що тимчасово контролюється окупантами. Відкриття нового заводу в даний момент є вкрай ризикованим кроком, оскільки в країні бракує достатньої кількості працівників для того, щоб забезпечити його ефективну роботу.
Легше здійснювати імпорт. Коли ми втрачаємо населення, ми також втрачаємо цілі галузі економіки. Ми могли б самостійно експортувати продукцію до менших держав і отримувати з цього прибуток.
Ваш провайдер Інтернету "Фрегат" є важливим учасником ринку в Дніпрі. Ви активно розширюєте свою мережу та плануєте вихід у навколишні регіони. Які з цих регіонів є для вас пріоритетними?
Не лише в Дніпрі ми маємо сильні позиції. Наша присутність охоплює 17 міст, і ми активно розвиваємося в центрі України. Не акцентуємо увагу на конкретних регіонах — наша мета полягає в розширенні в тих областях, де вже працюємо, а також у вивченні можливостей сусідніх територій.
На щастя, ми не зазнали серйозних втрат через бойові дії. Проте, як і вся країна, стикаємося з проблемами через перебої в енергопостачанні. Тому наразі активно готуємось до зимового сезону. Закуповуємо генератори, безперебійники, а також плануємо створення нових електромереж.
Зараз активно розвивають енергонезалежні оптичні GPON-мережі з оптикою від провайдера до конкретного споживача. Чи велика частка таких абонентів у вашій мережі?
Вже більше 60%.
Ведучі інтернет-провайдери в країні прагнуть запровадити заборону для місцевих компаній працювати за спрощеною системою оподаткування. Міністерство цифрової трансформації та Національна комісія, що здійснює регулювання зв'язку, виступили на стороні малих учасників ринку, підтримуючи боротьбу за конкуренцію. Як ви ставитеся до цієї ситуації?
Оскільки ми є великою компанією, ми функціонуємо в рамках загальної системи оподаткування. Важливо відзначити, що в Україні інтернет має надзвичайно низьку вартість. Це один з найякісніших інтернет-сервісів у світі, проте його ціна суттєво нижча, ніж у багатьох країнах Центральної Африки. Таким чином, маржа в цій галузі є досить обмеженою. Коли нам доводиться змагатися з підприємцями, зареєстрованими як фізичні особи-підприємці (ФОП), ми опиняємося в ситуації, яка щонайменше на 20% менш вигідна, оскільки зобов'язані сплачувати податок на додану вартість (ПДВ).
Мейджори, включаючи наших мобільних операторів, мають можливість кроссубсидіювати свій розвиток за рахунок доходів від мобільного зв'язку, тоді як ми не маємо такої можливості.
Я не прихильник підвищення податків під час війни. Проте вважаю, що умови мають бути загальними для всіх. Тому впевнений, що система оподаткування для всіх провайдерів має бути єдиною.
Якщо маржа настільки незначна, чи є сенс очікувати підвищення цін у найближчі терміни?
-- Зростання -- це невідворотний процес. Я не можу сказати точно, чи це станеться в листопаді, грудні чи січні наступного року, але воно неодмінно прийде. Валютний аспект в цій сфері просто вражає. Усе обладнання та більшість витратних матеріалів постачаються з-за кордону.
На даний момент підвищувати ціни не планується, оскільки відсутня коаліція серед учасників ринку, а також олігопольна структура. Проте, як тільки провідні п'ятеро компаній у цій сфері вирішать: "Давайте збільшимо ціну на 20% і поступово досягнемо певного рівня прибутковості", -- ціни почнуть підніматися.
Ваш медіабізнес. У вас були різні проєкти, серед яких i.ua, gorod.dp.ua, зараз у вас є "Інформатор", що бурхливо зростає. Це чистий бізнес чи інструмент впливу?
-- Лише бізнес. І i.ua, і gorod.dp.ua я продав свого часу. "Інформатор" також обов'язково продам. Я не розглядаю його як медіапалицю чи інструмент для участі у політиці.
Ми маємо не просто "Інформатор". У нас функціонують регіональні підпроєкти, а також мережа телеграм-каналів і радіостанцій. Це приносить нам прибуток, який ми вкладаємо назад у розвиток. Коли настане відповідний час, ми зможемо і цей актив реалізувати.
А як же ваша політична кар'єра? Ви були місцевим депутатом у місті-мільйоннику і секретарем міськради.
-- Похід у політику у 2015-2017 роках був великою помилкою. Я вже вісім років не депутат, але це досі мене "наздоганяє". У жодному разі я не збираюся повертатися туди. Я хотів щось змінити на краще. Вибрав політсилу, яка, як мені здавалося, відрізнялася від інших. Але врешті партія "Самопоміч" показала себе не з кращого боку. Я, можна сказати, став жертвою політичного маркетингу та "придбав львівське повітря".
Річ у тому, що політик чи чиновник не працює на результат. У нього немає KPI, мені не близька така модель життя. Я вважаю, що є люди-ремісники та наркомани. Наркомани від влади. Не хочу засуджувати їх, але мене не поглинула ця пристрасть.
Я маю безліч ідей, які прагну донести до суспільства та влади, але моє основне бажання полягає у створенні нових робочих місць, розробці інноваційних продуктів, конкуренції та досягненні успіху. Щоденно я прагну аналізувати витрати та ефективність своєї діяльності. Крім того, я усвідомлюю, що в політиці чесною працею не досягнеш тих прибутків, які можна отримати в бізнесі. Тому повернення у політичну сферу для мене абсолютно неможливе.
