Від освіти до роботи: як університети сприяють адаптації ветеранів, розповів Вадим Попко
Поясніть, будь ласка, що таке соціальна адаптація ветеранів, які її масштабні аспекти? Хто надає цю послугу і хто її отримує?
-- Якщо говорити простими словами, соціальна адаптація означає процес пристосування ветеранів конфліктів та їхніх родин до нових життєвих умов. Відповідно до Закону України "Про соціальні послуги", соціальна адаптація є офіційно визнаним видом соціальної допомоги. Це формальне визначення, яке сприяє впорядкуванню системи соціальної підтримки в державі.
З точки зору сучасного громадянина, соціальна адаптація є не лише послугою, але й моральним обов'язком суспільства та держави перед тими, хто потребує підтримки. Вислів 35-го президента США Джона Кеннеді: "Не запитуйте, що ваша країна може зробити для вас, запитайте, що ви можете зробити для своєї країни", набуває особливого значення під час війни у Вʼєтнамі. Сьогодні цей заклик залишається актуальним, коли мова йде про допомогу ветеранам, які захищають нашу безпеку та свободу.
На даний момент підтримка ветеранів і їхніх родин надається державними органами, громадськими об'єднаннями, волонтерами, психологами, соціальними працівниками, роботодавцями і навіть звичайними громадянами, які прагнуть і мають намір допомогти.
Завдання суспільства полягає в тому, щоб забезпечити такі умови, за яких кожен, хто потребує допомоги, отримає необхідну підтримку і шанс повернутися до нормального життя. Це передбачає створення всебічної системи підтримки, що враховує індивідуальні потреби кожної особи та допомагає їй подолати виклики, такі як посттравматичний стрес, труднощі з працевлаштуванням, соціальна ізоляція та інші.
-- Які соціальні аспекти життя людей, особливо ветеранів, ви б виділили?
-- Насамперед, це психологічна реабілітація, яка є фундаментальною для успішної інтеграції ветеранів у мирне життя. Наразі мережа реабілітаційних центрів та хабів, де ветерани мають можливість отримати професійну безкоштовну психологічну підтримку, розширюється, що є надзвичайно важливим.
Як правник із значним досвідом роботи в сфері вищої освіти, хотів би детально зупинитися на цьому аспекті.
Отримання вищої освіти, змінені професійні траєкторії та нові спеціалізації — це саме те, що допоможе ветеранам не лише краще інтегруватися, але й зробити значний внесок у розвиток науки та суспільства. Велика кількість ветеранів здобули унікальний досвід у різних сферах, таких як військова медицина, технології, психологія, інженерія та інші. Вони мають можливість удосконалювати свої знання та передавати їх іншим. Це те, що я маю на увазі, коли говорю про потенційно значний внесок ветеранів і військовослужбовців у розвиток науки.
Здобувши нову професію, ветерани мають можливість змінити напрямок своєї діяльності та знайти роботу, що стане наступним кроком їхньої соціалізації. Трудовий ринок зазнає значних змін, що призводить до підвищеного попиту на фахівців різного профілю — від агрономів до IT-експертів. Важливо підтримувати постійний діалог з роботодавцями, запроваджувати спеціальні квоти для працевлаштування ветеранів та підтримувати бізнеси, що належать колишнім військовослужбовцям. Це сприятиме їх успішній адаптації до мирного життя.
Хочу звернути увагу, що нам варто працювати над інфраструктурою та доступністю, створенням безбар'єрного середовища. Це дуже важливо для людей з інвалідністю. Наші міста мають стати інклюзивними на 100%.
-- Як еволюціонувала законодавча та нормативно-правова база, що регулює послуги із соціальної адаптації від початку повномасштабного вторгнення?
Її розвиток насправді стартував ще у 2014 році, коли Україна зіткнулася з новими соціальними викликами через початок військових дій на сході країни та анексію Криму. Тоді було започатковано формування основного законодавства для підтримки внутрішньо переміщених осіб. Одним із перших документів у цьому напрямі став Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", прийнятий у 2015 році.
У подальшому були внесені зміни до законів "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Ці зміни були надзвичайно важливими, оскільки враховували нові реалії. Ключовим кроком стало ухвалення у 2019 році Закону України "Про соціальні послуги", який визначив "соціальну адаптацію" як окремий вид соціальних послуг.
Після початку повномасштабного вторгнення зроблено черговий важливий крок — у липні цього року ухвалено Державний стандарт соціальної послуги соціальної адаптації для ветеранів війни та членів їхніх родин. Цей документ чітко окреслює зміст, обсяг, умови та порядок надання послуги, а також показники її якості.
Згадаю також про Постанову Кабінету Міністрів "Щодо впровадження експериментального проєкту по переходу від військової служби до цивільного життя для ветеранів війни через заклади освіти, використовуючи методи освіти, спорту та реабілітації". Цей проєкт реалізується на базі п'яти університетів і охоплює реабілітацію, перепідготовку та психологічну підтримку ветеранів війни.
На сьогодні реалізується багато програм неформальної освіти для ветеранів та підготовки спеціалістів із супроводу ветеранів і демобілізованих осіб. Найзначнішим досягненням є створення нових навчально-наукових інститутів, які зосереджені на питаннях здоров'я, реабілітації та фізичного виховання. Таким чином, ми пройшли великий шлях -- від розробки базового законодавства до впровадження конкретних практичних механізмів підтримки ветеранів та їхніх родин. Це лише початок, адже ми продовжуємо вдосконалювати цю систему, реагуючи на нові виклики та потреби.
Як можна вдосконалити систему надання послуг для ветеранів?
-- Насправді базове законодавство створено. Тепер справа за підзаконними актами, адже без чітко прописаних процедур, які визначаються цими документами, надання допомоги може залишитися формальністю. На мою думку, перш за все, варто зосередитися на спрощенні процедур отримання допомоги. Це стосується не лише бюрократії, а й механізмів надання допомоги, які враховували б індивідуальні потреби кожного ветерана.
Ми потребуємо ресурсів для створення спеціалізованих центрів психологічної підтримки для ветеранів та реалізації програм професійної перекваліфікації, які відповідатимуть сучасним вимогам. На мою думку, варто звернути увагу на досвід США, де Департамент у справах ветеранів (U.S. Department of Veteran Affairs) займається питаннями ветеранів. Він пропонує численні програми для відновлення та психологічної підтримки, надає пільги на працевлаштування, придбання житла та отримання освіти. Ці програми часто включають стипендії, що дозволяють ветеранам отримувати фінансову підтримку для здобуття освіти або покриття видатків під час навчання. Наш еквівалент американського Департаменту — Міністерство у справах ветеранів, яке реалізує державну політику в сферах соціального захисту ветеранів та їхніх сімей, забезпечуючи їх соціальну та професійну адаптацію. Іншим органом, що надає соціальні послуги ветеранам, є Національна соціальна сервісна служба України.
-- Як впливає вища освіта на процес соціальної адаптації ветеранів?
-- Чимало ветеранів стикаються з серйозними викликами -- це і психологічні травми, і невпевненість у тому, чим зайнятися далі, і відчуття ізоляції... І тут заклади вищої освіти можуть відіграти унікальну роль в адаптації ветеранів -- допомогти подолати ці труднощі. Стати їхньою справжньою Alma mater.
Навчання в університеті -- це не лише шанс отримати диплом, опанувати новою професією, а й можливість знайти новий сенс в житті. Тут військові можуть знайти не лише підтримку кваліфікованих спеціалістів, а й нове коло спілкування -- студентське середовище, яке допоможе їм відновитися емоційно, повернутися до звичайного життя, відчути себе частиною спільноти, оскільки під час служби багато хто втрачає соціальні зв'язки, і повернути їх -- дуже важливий крок на шляху до адаптації. Отже, висновок такий, що університети, інститути не просто дадуть нові знання, вони відкриють шлях до нового майбутнього.
-- Які освітні перспективи доступні для ветеранів війни у сучасному світі?
-- По-перше, це безкоштовне навчання у державних вищих навчальних закладах. Держава надає ряд пільг, зокрема право на позаконкурсний вступ у заклади професійної освіти, повне або часткове фінансування навчання, пільгові довгострокові кредити для здобуття освіти, а також соціальні стипендії.
Крім цього, ветерани та військовослужбовці користуються пільгами при переведенні на навчання за рахунок державного або регіонального бюджету.
Важливим нововведенням стало затвердження Кабінетом Міністрів України Порядку реалізації експериментального проєкту з організації навчання учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни в закладах професійної (професійно-технічної) освіти Державної служби зайнятості. Цей проєкт був запущений у вересні 2023 року з метою підвищення конкурентоспроможності ветеранів на ринку праці. Завдяки йому ветерани та особи з інвалідністю внаслідок війни можуть проходити первинну професійну підготовку, перепідготовку, підвищувати свою кваліфікацію, обираючи професії або програми з переліку, сформованого Державним центром зайнятості.
-- Хто нині володіє правом на такі привілеї?
У першу чергу це ті, хто брав участь у бойових діях. До цієї категорії належать військовослужбовці ЗСУ, представники Нацгвардії, співробітники СБУ та прикордонники. Також це стосується людей, які отримали інвалідність через війну, та родин загиблих воїнів. Для них передбачені спеціальні програми, що покривають витрати на навчання дітей, а в окремих випадках і інших членів сім'ї.
Держава успішно створила можливості для здобуття вищої освіти для наших воїнів і їхніх родин. Цей важливий крок сприяє інтеграції та відновленню після служби в армії.
Читайте також: Реабілітація та реінтеграція ветеранів: Табурець закликав вітчизняний бізнес розвивати цільові програми
Чи задовольняє наша сучасна система вищої освіти актуальні потреби сьогодення?
-- Дуже складне питання, і про нього треба говорити окремо. Скажу лише про кілька проблем, які треба негайно вирішувати. По-перше, треба адаптувати освітні програми до потреб ветеранів. Багато з них стикаються з психологічними труднощами і це ускладнює процес навчання. На жаль, не всі заклади вищої освіти мають відповідні ресурси та досвід надання необхідної психологічної підтримки та допомоги в адаптації до академічного середовища.
Інша важлива проблема полягає в адаптації навчальних програм, адже ветерани становлять особливу групу студентів, що вимагають індивідуального підходу та спеціальних навичок.
Через брак достатньої інформації чимало ветеранів не обізнані зі своїми правами та доступними ресурсами, що створює перепони на шляху до якісної освіти.
Безумовно, підняте раніше питання стосується недостатньо розвиненої інфраструктури закладів вищої освіти. Багато наших університетів все ще не забезпечують доступність та інклюзивність. Відсутність відповідної інфраструктури істотно ускладнює процес навчання для студентів з особливими освітніми потребами. Додатково, існує дефіцит кваліфікованих спеціалістів, які можуть надати необхідну підтримку цим студентам. Освітні матеріали часто не адаптовані для людей з вадами зору чи слуху, що створює додаткові перешкоди в їх навчанні.
На моє переконання, кожна дія, що сприяє подоланню цих труднощів, наближає нас до формування освітньої системи, яка дійсно відповідає вимогам суспільства та потребам наших захисників.
На яких підставах надається ця послуга, і чи всі заклади вищої освіти мають право її пропонувати?
-- Не всі освітні заклади мають однакові ресурси і права на їх використання. Державні університети є лідерами в цьому питанні, оскільки вони отримують фінансування з державного бюджету. Ветерани можуть навчатися безкоштовно завдяки державним квотам, які спеціально для них виділяються. Однак, навіть у таких університетах можуть бути свої нюанси. Тому важливо уважно ознайомитися з умовами вступу до обраного закладу, щоб уникнути непорозумінь і максимально скористатися наданими державою правами для ветеранів.
Водночас приватні університети часто залишаються поза державними програмами, хоча деякі з них можуть надавати власні знижки чи стипендії для ветеранів.
— Ви згадали про квоту для ветеранів. На яку кількість людей вона розрахована?
-- Це особлива квота для вступу на бюджетну форму навчання до закладів вищої освіти, відома як Квота-1. Відповідно до правил прийому кожного університету та інституту, визначається її кількість. За стандартом, Квота-1 складає 10% від загальної кількості бюджетних місць для вступників, які мають пільги. Однак, у випадку переміщених закладів вищої освіти, наприклад, через активні військові дії, ця квота може збільшуватися до 30% від загального обсягу бюджетних місць.
Чи є статистичні дані про кількість ветеранів, які скористалися правом на вступ до закладів вищої освіти?
-- Наразі немає точної інформації про кількість ветеранів, які розпочали навчання у вищих навчальних закладах. Міністерство у справах ветеранів веде Єдиний державний реєстр ветеранів війни, але, на жаль, окремої статистики щодо використання пільг на вступ не існує. Така інформація необхідна для того, щоб відстежувати затребуваність пільг серед ветеранів, а також формувати рейтинг популярних спеціальностей.
Як експерт у сфері вищої освіти, будь ласка, поясніть, які спеціальності користуються найбільшою популярністю серед ветеранів нині та які, на вашу думку, будуть найбільш необхідними у період повоєнної відбудови?
Розглядаючи вибір професій серед ветеранів, можна побачити, що багато з них схиляються до спеціальностей, пов'язаних з військовою справою, що дозволяє їм застосовувати свої навички та знання в цивільному житті. Ветерани, які працювали в сфері інформаційної безпеки, також дуже затребувані, оскільки їхній досвід у впровадженні рішень для запобігання кібератакам, моніторингу мереж і реагування на інциденти є вкрай важливим для захисту та відновлення цифрової інфраструктури країни. Крім того, нещодавно Міністерство цифрової трансформації спільно з Mate academy запустило безкоштовну навчальну програму з IT, що є чудовою можливістю для ветеранів спробувати себе в цій сфері.
На мою думку, завдяки набутих під час служби військових навичок, ветерани мають потенціал стати важливими фахівцями в галузі освіти. Вони можуть передавати свої знання та досвід у вищих навчальних закладах, школах та інших освітніх установах, виконуючи функції інструкторів, тренерів або викладачів.
До речі, про працевлаштування. У США вже четвертий рік поспіль складають рейтинг 150 компаній, найбільш сприятливих для ветеранів. Торік на першому місці виявилося Міністерство енергетики, на другому – технологічна фірма, а на третьому – фармацевтична компанія. Статистика за 2023 рік виявилася особливо цікавою: 11% компаній у рейтингу представляють медичну та соціальну сфери. Було б чудово, якби подібний рейтинг з'явився і у нас, причому не тільки серед роботодавців, а й серед закладів вищої освіти. Важливо, щоб його складали самі ветерани, адже саме вони можуть реально оцінити доступність, інклюзивність, академічне середовище та навчальні програми. Це було б відмінною промоцією.
