"Нелюдяні умови існування": артилеристка "Відьма" поділилася подробицями своєї служби

На її думку, необхідно освоювати нові методики, оскільки кожен бойовий виїзд є абсолютно унікальним і складнішим.

Командир артилерійського підрозділу 241-ї бригади Територіальної оборони ЗСУ Ольга Бігарь, відома під псевдонімом "Відьма", вважає, що військова служба - це самопожертва та безперервна аскеза. Військовослужбовцям доводиться адаптуватися до "екстремальних умов існування".

"Важко підрахувати, скільки часу за ці роки ми були поза бойовими діями. Наш батальйон дуже активний, і ми завжди отримуємо завдання на складних, гарячих ділянках. Три ротації ми працювали під Бахмутом - з різних флангів і безпосередньо в місті, а також на ділянці біля Кліщіївки. Зараз ми перебуваємо на іншому напрямку. Але завдання у нас завжди цікаві - справжні челенджі", - розповіла вона "Новинарні".

Як зазначає вона, кожен виїзд вимагає освоєння нових методів та адаптації до умов бойових дій, адже кожна операція відрізняється своєю унікальністю, а завдання для військових стають дедалі складнішими.

Як зазначає Ольга, служба передбачає самопожертву, самодисципліну, здатність контролювати свої емоції та зберігати холоднокровність. Це також включає дружні стосунки та побратимство у воєнний час.

"Згадую Бахмут. Зима. Це мій другий день народження і новий рік в умовах бойових дій. Я мешкаю в підземному командному пункті і здійснюю вилазки на вогневі позиції до свого особового складу. Тоді йшли важкі бої, боєкомплекту бракувало, інтенсивність стрільби була високою. Видимість була поганою, спостереження - слабким. Я на межі нервового зриву - не можу ні їсти, ні спати. Четверту добу тривають штурми, і я керую вогнем. І тільки моя посестра з суміжної бригади знає, як мені важко морально," - згадує Відьма.

Водночас, як розповідає жінка, попри обстріли, її подруга - психолог та капітан ЗСУ - разом зі своїм собакою Балу та "крафтовим пиріжком" із заправки подолала 17 км, аби підняти бойовий дух Відьми.

"Вона чудово знає, наскільки я люблю собак, і розуміє, що такого делікатесу, як цей пиріжок, мені точно не знайти під Бахмутом. Ми витратили півгодинки разом, і це було надзвичайно приємно! Після цього нам вдалося з нашої гармати знищити ще одну ворожу позицію," - поділилася Бігарь.

Вона зазначає, що теперішня війна, попри свою значну динамічність, усе ж таки має схожість із періодом Першої світової війни.

"Бойові дії, які ми ведемо, ближчі до позиційної війни, до рівності сторін у технічних можливостях і в доступі до технологічних інновацій: у нас щось з'являється, у росіян - натомість щось інше. І це постійні перегони озброєння та технологій. Росія має більший ресурс людський, а в нас він компенсується західними зразками озброєння. У безпілотних системах ми були попереду - Росія теж у цьому вирівнялася", - каже Бігарь.

Вона додає, що зараз уже йдеться про покращення систем боротьби з безпілотниками. За її словами, сучасна війна дуже складна, бо йде на виснаження, а тому потрібна не лише перевага в техніці, а інтелект, військовий хист та хитрість. Та, коли грамотно, правильно, застосовуються інтелектуальні ресурси, технічні можливості, то ситуація на фронті більш-менш стабільна.

За словами артилеристки, робота в районі бойових дій - постійне виснаження, та звикання організму до навантажень, і накопичення втоми.

Кожного разу тобі здається, що останній виїзд був найскладнішим. Те, що сталося з вами під час цієї ротації, цієї операції, виглядає як найважче випробування в житті. Коли ти потім опиняєшся на іншій ділянці фронту, здається, що попередні труднощі були лише "квіточками", а тепер починаються справжні "ягідки", – каже жінка.

Одночасно солдатам доводиться адаптуватися до цих "суворих життєвих умов". Зокрема, звикаєш до того, що не завжди є можливість прийняти душ, відпочити, поїсти, що вихідні відсутні зовсім, як і регламентований робочий день.

"Ти звикаєш жити у бліндажах і підвалах - із блохами, клопами, щурами. Ти вкочуєшся у цей процес, і він стає частиною твого життя, твоїм ритмом. І якщо, наприклад, раніше мені здавалося, що можливість виїхати раз на чотири дні на тимчасовий пункт дислокації - це дуже важко, то зараз я, наприклад, взагалі не маю такої можливості - я весь час живу там, де й працюю", - розповіла Бігарь.

Вона зазначає, що, коли звикаєш жити в такому режимі, стає важко визначити, що таке "нормальне" життя, оскільки військовий вже не потребує нічого іншого і просто починає це любити.

Ольга зізнається: часом, звичайно, з'являється відчуття, що внутрішні сили вичерпуються.

"Ми всі живемо, і в кожного бувають моменти, коли настрій зовсім відсутній. Особливо, коли на передовій щось йде не за планом: постійні атаки, виснаження. Недосипання, недоїдання, відсутність бажаного. Але потім раптом стається маленька перемога, і ось, настрій вже покращується, з'являються сили для продовження боротьби", - ділиться Бігарь.

Командир артилерійського підрозділу 241-ї бригади Територіальної оборони ЗСУ Ольга Бігарь, відома під псевдонімом "Відьма", поділилася, як нещодавнє відрядження до однієї з найбільших військових баз НАТО в Західній Європі значно підвищило її мотивацію до боротьби. Вона побачила, як військові партнери з повагою ставляться до українських військових, цінуючи їхній досвід і активно обмінюючись знаннями. Ольга працювала у своїй спеціалізації - артилерії та керуванні вогнем, знайомилася з новітніми зразками озброєння та освоювала нові для себе дисципліни.