"На жаль, абонент, до якого ви намагаєтеся зателефонувати, перебуває поза зоною покриття." Або ж: "Знову лунають тривожні сигнали від зв'язківців."

Автор: Анатолій Фроленков, фахівець з обміну інтернет-трафіком в компанії "1-IХ", консультант у сферах телекомунікацій, інформаційних технологій та медіа.

Час від часу чую скарги на якість зв'язку, зокрема на те, що після кількох годин без електрики залишається лише голосовий зв'язок, тоді як високошвидкісний мобільний інтернет поступово зникає. Багатьом із нас доводиться переходити на стаціонарний зв'язок, який, незважаючи на труднощі, продовжує працювати. Дійсно, всі наші телекомунікаційні оператори з початку повномасштабного вторгнення працюють в надзвичайних умовах. До регулярних фізичних пошкоджень мереж і кібератак додалася ще одна проблема – тривала відсутність електроенергії.

Від початку масштабного вторгнення, коли країна вперше зіткнулася з блекаутами, оператори зв'язку стали інвестувати величезні суми в забезпечення енергонезалежності своїх мереж. Наприклад, так звана велика трійка мобільних операторів — ПрАТ "ВФ Україна", ПрАТ "Київстар" та ТОВ "Лайфселл" (хоча вони вже давно пропонують як мобільні, так і стаціонарні послуги) — вклали понад 3 мільярди гривень у підвищення енергетичної стабільності своїх мереж. Вони оновили 370 тисяч акумуляторів на базових станціях і придбали 5,4 тисячі генераторів та інших джерел безперебійного живлення.

Забезпечення сталості мереж зв'язку в режимі тривалих віялових відключень енергопостачання - це виклик війни, який не проходив жоден телеком-оператор у світі. На цьому тернистому шляху оператори стикаються зі складнощами придбання та завезення акумуляторів і генераторів в Україну в необхідній кількості; мобілізацією персоналу підрядників - а це ті руки, що можуть встановлювати це обладнання на мережі; супротивом із виділенням додаткового місця під генератори й акумулятори (особливо на об'єктах державної/комунальної власності); відсутністю гарантованого постачання електроенергії для критично важливих об'єктів мережі.

У 2022 році, за даними Світового банку, українська телекомунікаційна галузь зазнала значних втрат, оцінених приблизно в 90 мільярдів гривень. Оператори були змушені відновлювати тисячі мобільних веж, вартість кожної з яких коливається від 100 до 150 тисяч доларів США. Один з великих операторів зафіксував близько 485 тисяч інцидентів, пов'язаних із війною, на своїх об'єктах на сході та півночі України в 2022 році, що становить від 800 до 850 аварій різної складності щодня.

Завдяки невтомній праці наших операторів, ми маємо можливість залишатися на зв'язку, як у віддалених районах, так і на територіях, що безпосередньо межують із фронтом. Ця підтримка триває вже понад десять років, від початку війни. Однак, на третій рік повномасштабного вторгнення, операторам доводиться не лише захищати ринок електронних комунікацій від агресії з боку росії, але й адаптуватися до зростаючих вимог з боку держави, якій вони сплачують значні суми, включаючи податки.

Інвестуючи значні кошти в інфраструктуру, оператори зв'язку також стають важливим джерелом поповнення державного бюджету. Регулярні податкові відрахування з боку ринкових операторів суттєво підтримують фінансування Збройних сил України. У першій половині 2024 року лише троє мобільних операторів внесли до держбюджету понад 8,1 млрд гривень. В цілому, з початку великої війни, ця сума вже перевищила 42 млрд гривень.

Однак, здається, цього недостатньо: нові ініціативи ставлять під загрозу не лише подальший прогрес у галузі, але й нашу здатність отримувати ті послуги, які ми маємо на сьогоднішній день.

В останній час ряд законодавчих пропозицій виглядають так, ніби вони були ретельно сплановані з метою не лише зупинити діяльність операторів українського телекомунікаційного ринку, але й істотно ускладнити їхню роботу.

Отже, у цьому матеріалі ми детально проаналізуємо нову "ініціативу" — проект Закону України № 11431 "Про внесення змін до окремих законодавчих актів України, що стосуються регулювання державного нагляду у сфері електронних комунікацій та оперативного забезпечення стабільності електронних комунікаційних мереж".

У двох словах: операторам не легко, але давайте не будемо їм надавати підтримку, а навпаки, посилимо тиск — введемо нові перевірки та штрафи, обмемо регуляції. Якщо говорити детальніше: документ містить суттєві пропозиції щодо зміни процедури перевірок Національною комісією, яка регулює сфери електронних комунікацій, радіочастотного спектра і послуг поштового зв'язку (НКЕК), а також передбачає накладення додаткових штрафів на телекомунікаційних операторів за недотримання вимог Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій (НЦУ).

У реальному житті, згідно з цим законом, операторам відкриваються наступні можливості:

Отже, до прикладу, НЦУ видала наказ: через два тижні необхідно реалізувати стандарти 6G. Якщо не встигнете - через 16 днів сплатите штраф у розмірі 30 млн. А ще через тиждень - потрібно змінити колір усіх базових станцій на білий; якщо не виконаєте цю вимогу, заплатите ще 30 млн. Я навмисно перебільшую, щоб підкреслити нові повноваження та серйозність ситуації.

Розглянемо більш детальний приклад: згідно з розпорядженням НЦУ від 15.07.2024 року № 539/2344, всі споруди електронних комунікацій повинні бути обладнані генераторами або змінними блоками акумуляторних батарей, що забезпечить доступність мобільних послуг протягом 10 годин під час тривалих відключень електрики. Для реалізації цього завдання знадобиться понад 13 мільярдів гривень на закупівлю відповідного обладнання для мереж операторів. Де можна знайти такі кошти в такому короткому часі? Чи реально встигнути придбати та імпортувати необхідне обладнання в Україну? Які труднощі можуть виникнути під час укладання договорів оренди для його встановлення? Варто також зауважити, що не всі працівники сектора мають бронювання від мобілізації, тому можуть виникнути ситуації, коли бригада не зможе доїхати до місця монтажу акумуляторів і замість цього буде відправлена на військовий полігон.

Відповідно, реалізація встановлення акумуляторів у зазначені терміни є неможливою, і наші керівники повинні це усвідомлювати.

Проте жодні штрафи чи вимоги не можуть змінити фізичні закони. Навіть якщо штраф буде оплачено, це не заповнить акумулятор, якщо час, коли електрику надають, є коротшим, ніж потрібно для його заряджання. Оператори електронних комунікацій не мають контролю над силою струму чи графіками віялових відключень, які не вистачають для повноцінного заряджання акумуляторів.

Водночас сплачений штраф -- це сума, на яку зменшуються фінансові можливості оператора щодо закупівлі та встановлення акумуляторів.

Отже, запровадження високих штрафів і встановлення завідомо коротких строків виконання приписів НЦУ призведуть лише до збільшення позапланових перевірок і накладення штрафів (таке собі джерело поповнення бюджету), але не мають нічого спільного з інтересами абонентів, не забезпечать їх зв'язком.

Зрештою, кульмінацією ситуації є пеня, яка становить 1,5% від загальної суми штрафу за кожен день затримки, а також зобов'язання сплатити штраф, навіть якщо він буде оскаржений у суді. Це означає, що навіть у разі скасування стягнення судом, операторам доведеться пройти тривалу та складну процедуру повернення своїх коштів.

2024-й можна сміло назвати роком безпрецедентного тиску на галузь. І якщо з атаками росії та їхніми наслідками наші зв'язківці навчили справлятись, то останні "ініціативи" представників влади, яку вони забезпечують зв'язком і податками, вводять у ступор. Мало чи не кожен місяць з'являється нова ініціатива, а "свіжий" законопроєкт створює передумови для необґрунтованого адміністративного та фінансового тиску на операторів навіть за відсутності їхньої провини.

У найоптимістичнішому сценарії ця ініціатива може спричинити зниження інвестиційної та інноваційної активності в секторі. У найгіршому випадку вона утворить своєрідне замкнуте коло: НЦУ видає нові директиви, проводяться перевірки, накладаються штрафи, що призводить до витрачання коштів, які необхідні для виконання тих самих вимог НЦУ.

Наприклад, під час віялових відключень спостерігається порушення балансування системи, що викликане значними коливаннями в користуванні трафіком як з боку стаціонарних, так і мобільних абонентів. Це призводить до серйозного навантаження на мобільні мережі, які не здатні забезпечити належну якість послуг, оскільки не призначені для обробки великих обсягів даних. Коли світло вимкнене, обсяги мобільного трафіку зростають у кілька разів, внаслідок чого потужності базових станцій не вистачає для підтримки встановлених законодавством стандартів якості. Це стає ще однією причиною для можливих штрафів.

Встановлення невиконуваних вимог і запровадження штрафів у ситуації, коли оператори роблять все можливе і кожного дня доповідають державі про поступове, але постійне підвищення сталості мереж - це свідоме вимивання в операторів коштів, необхідних на закупівлю тих самих генераторів та акумуляторних батарей для виконання розпоряджень НЦУ. Це замкнуте коло із нових штрафів. У такій ситуації неможливо навіть мріяти про досягнення сталості мереж і забезпечення базових потреб українців щодо послуг зв'язку під час тривалого відключення електроенергії. Відповідно, розпорядження НЦУ не завжди можливо виконати, а мінімальний штраф для великого оператора, нагадаю, становить приблизно 30 млн грн за результатами лише однієї перевірки. А от перевірок і штрафів, щось мені підказує, має значно побільшати.

Можливо, я перебільшую, виступаючи на підтримку вільного ринку, але навіть якщо припустити, що Національна комісія з питань регулювання зв'язку буде максимально доброзичливою до операторів, як це вплине на сприйняття таких ініціатив інвесторами, які лише почали розглядати можливість вкладення значних коштів в українську економіку? Очевидно, що посилення регуляторного тиску негативно позначиться на інвестиційній привабливості галузі. Чи дійсно адекватні українські чи західні компанії будуть зацікавлені виходити на ринок електронних комунікацій в Україні, де на них чекають численні астрономічні штрафи? Це вже може відштовхнути навіть тих інвесторів, які вже працюють у цій сфері та планують подальші вкладення. Додайте до цього необхідність оскаржувати штрафи в українських судах, а також домагатися повернення коштів із державного бюджету в разі виграшу в суді. Зрозуміло, що така перспектива не може надихати потенційних інвесторів.

Ми не розглядаємо аспект євроінтеграції. У цивілізованих країнах немає таких методів регулювання телекомунікаційного ринку, які не відповідають міжнародним стандартам. Україна має намір стати частиною Європейського Союзу. Вважаю, що з такими законодавчими ініціативами нам не варто сподіватися на інтеграцію в Єдиний цифровий ринок ЄС, а в найкращому випадку ми ризикуємо залишитися "вічними" кандидатами.

Останні новини свідчать про те, що НАЗК завершило антикорупційний аналіз цього законопроєкту і 17 вересня оприлюднило чіткий висновок: проєкт містить елементи, що сприяють корупції. Національне агентство виявило, що він створює потенційні ризики для корупційних дій, не відповідає вимогам чинного законодавства в сфері контролю, порушує права підприємців, надмірно підвищує штрафи та може бути використаний як засіб тиску на бізнес. Це не лише моя особиста думка, а професійний висновок.

У вступі статті було висловлено риторичне запитання: хто і з якою метою прагне знищити українську телекомунікаційну сферу? Це питання я залишаю без відповіді. Від себе ж сподіваюся, що законопроєкт № 11431 залишиться лише на стадії проєкту, а я продовжуватиму звертати увагу на подібні ініціативи, щоб ми завжди могли підтримувати зв'язок.